Компетенція — загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.
Основними компетенціями, яких потребує сучасне життя, є:
а) соціальні — здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні та розвиткові демократичних інститутів суспільства;
б) полікультурні — пов´язані з життям у полікультурному суспільстві, передбачають розуміння несхожості людей, взаємоповагу до їх мови, релігії, культури тощо;
в) комунікативні — володіння усною і писемною рідною та іншими мовами;
г) інформаційні — зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві й передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміння здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;
ґ) саморозвитку та самоосвіти — потреба і готовність постійно вдосконалюватись як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.
Чотирибальна система оцінювання знань, умінь і навичок учнів не відображала відмінність у рівнях навчальних досягнень учнів. Тому з 1 вересня 2000 р. запроваджено дванадцятибальну шкалу оцінювання, побудовану з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень успішності учня, а не ступінь його невдач, до чого його, як правило, спонукала чотирибальна система.
Критерії оцінювання ґрунтуються на принципі позитивності, за якого оцінки не поділяють на позитивні й негативні (нерідко виконували каральні функції). При цьому перевідними (випускними) є всі оцінки 12-бальної шкали оцінювання, які виставляють у відповідний документ про освіту.
Критерії оцінювання. Дванадцятибальна шкала оцінювання побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів.
При визначенні навчальних досягнень учнів аналізуються: характеристики відповіді учня (елементарна, фрагментарна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча); якість знань (правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність); ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями (вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо); досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв´язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.
Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого, які визначаються за характеристиками:— початковий — відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;— середній — учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний вирішувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;— достатній — учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв´язків між ними, самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), робить висновки, виправляє допущені помилки; відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень; він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;— високий — знання учня глибокі, міцні, узагальнені, системні; він уміє застосовувати їх творчо, навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вміннями самостійно оцінювати життєві ситуації, явища, факти, виявляти і обстоювати власну позицію.
Вищенаведеним рівням відповідають певні критерії оцінювання.
Обов´язковими видами оцінювання навчальних досягнень учнів є тематичне і підсумкове.
Основною структурною одиницею кожного навчального предмета є тема, передбачена навчальною програмою. За тематичного оцінювання кожна оцінка, яку отримує учень, має бути результатом опанування ним конкретної теми. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є одночасно засобом систематизації та узагальнення знань, спонукає учнів до глибшого і міцнішого засвоєння основних положень конкретної теми. Воно є обов´язковим, результати його проведення фіксуються в журналі.
Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці чверті, семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр (чверть) виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік — на підставі семестрових (четвертних) оцінок. Поточне оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюють як в усній, так і письмовій формі. При цьому виставлення в журнал поточних оцінок не є обов´язковим для вчителя.
Перед початком вивчення чергової теми учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов´язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо вона передбачена в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт, інших практичних завдань, їх виконання є обов´язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації. Самостійні роботи, диктанти, поточні форми роботи є процесом набуття учнями певних компетенцій. Оцінки за роботи виставляють для фіксації рівня досягнень учня з конкретних питань, але вони не впливають на оцінку тематичного заліку.
За наявності вагомих причин, які учень з етичних міркувань не може оприлюднити, атестація за згодою вчителя може бути перенесена на пізніший термін, але не більше, як на тиждень.
За тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів у журналі відводять по дві клітинки: для першої та можливої повторної (для підвищення оцінки) атестації.
Тематичну атестацію проводять у різних формах. Головне — об´єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів. Результати атестації доводять до їх відома, оголошують перед класом (групою) протягом тижня, фіксуючи їх у класному журналі.
Учні, які не засвоїли матеріал теми, повинні доопрацювати його, їм надають необхідну допомогу, визначають термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію і для підвищення атестаційного балу.
Семестрову (четвертну) оцінку виставляють на основі оцінок, одержаних за результатами тематичних атестацій наприкінці чверті, семестру. Її виставляють лише за умови проходження учнем усіх запланованих тематичних атестацій, а річну — за результатами семестрових (четвертних).
35.Особливості організації вивчення правових джерел на уроках правознавства
Великого значення на уроках права набуває самостійна робота учнів із першоджерелами з метою набуття певних знань, формування активної життєвої позиції, розвитку розумових здібностей. Як зазначав Н. Дайрі, самостійна робота являє розумовий пошук нового знання, яке відоме науці, не потребує перегляду; але нове для школяра і саме для нього є відкриттям». Щоб підготувати школярів до самостійної роботи з документами-першоджерелами, необхідно, на наш погляд, дотримуватись таких умов: зацікавленість самого вчителя у підвищенні своєї методичної майстерності. Вирішальне значення тут має глибоке знання предмета, широта наукового світогляду, вміння пов'язувати теоретичне положення з фактичним матеріалом; уміння поєднувати теоретичний матеріал з вивченням джерел для розв'язання загальної проблеми, визначеної вчителем на початку вивчення теми, уроку; забезпечення учнів текстами документів, що вивчаються; системність у роботі.
Таким чином, учитель планує вивчення теми в цілому, включаючи документи-першоджерела не лише як допоміжний засіб навчання, а й як самостійний об'єкт дослідження учнів.
Аналіз першоджерел передбачає читання документів: самостійне або коментоване.
Самостійнечитання— один з найбільш дієвих засобів здобуття знань. Читаючи документ, учень замислюється над його змістом, що є процессом активної розумової діяльності.
Коментоване читання допомагає прищепити школярам уміння і навички активного читання, самостійної роботи над текстом. Учитель читає та пояснює документ, а учні стежать за текстом і слухають пояснення. Розбірведеться по частинах, обсяг яких залежить від рівня підготовки учнів, складності тексту. Коментуючи текст, учитель звертається до классу із запитаннями, контролюючи таким чином роботу учнів.Ефективність прийому підвищується, якщо учні під час роботи ведуть записи. Паралельно з читанням документа слід привчати учнів виділяти невідомі поняття й терміни з тим, щоб потім знайти їх нє значення у словниках і виписати пояснені: Це збагачує мову, сприяє за своєні матеріалу.