Поняття "джерело права" існує протягом багатьох століть. Якщо виходити з загальнопоширеного значення терміну "джерело", то в сфері права під ним потрібно розуміти силу, яка створює право. Такою силою, перш за все, є влада держави, яка реагує на потреби суспільства, розвиток суспільних відносин і приймає відповідні правові рішення. 2Поряд з цим джерелом права слід також виділити форму вираження державної влади, форму, в якій міститься правове рішення держави. За допомогою форми право набуває свої невід'ємні риси і ознаки: загальнообов'язковість, загальновідомість і т.д.
Джерела права - це образ вираження і зміцнення правових норм, надання їм юридичного значення.
Прийнято виділяти:1) джерело права в матеріальному змісті; 2) джерело права в ідеальному змісті; 3) джерело права в юридичному (формальному) змісті. Джерелом права в матеріальному змісті є розвиток суспільних відносин. До них належать засоби виробництва матеріального життя, форми власності та інше.
Під джерелом права в ідеальному змісті розуміють правову свідомість. Види форм праваПісля розгляду термінологічного аспекту проблеми джерел (форм) права варто звернути увагу на їх класифікацію і видову характеристику. Всі джерела права можуть бути класифіковані на дві групи: нормативно-правові акти (закони, укази, постанови, інструкції, договори) й інші джерела ненормативного характеру (правові звичаї, судові прецеденти і рішення). 4Як вже зазначалося, є внутрішні і зовнішні форми права. До зовнішніх форм права належать: - Правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру;
- Правовий прецедент - виражене дію з рішення органу держави в конкретній справі, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні таких аналогічних справ; - Нормативно-правовий договір - об'ектівіруемое формально обов'язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою; - Нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено забезпечення формально обов'язкових правил поведінки загального характеру.