Конституційний суд України : завдання та повноваження

Конституційний Суд України посідає особливе місце в системі органів державної владиУкраїни. Як визначено Конституцією України, судочинство у державі здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст. 124, 147). Діяльність Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції держави спрямована на захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства Конституції на всій території країни, утвердження України як демократичної, соціальної та правової держави. Результатом діяльності Конституційного Суду є його рішення та висновки, в яких викладені правові позиції з конкретних питань, що виникають у практиці застосування Конституції та законів України.

Основна мета діяльності Конституційного Суду України - забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України.Завданнями Конституційного Суду України є забезпечення відповідності Конституції України законів та інших актів органів законодавчої і виконавчої влади, а також дача висновків у випадках, передбачених Конституцією України і цим Законом. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України. З цих питань він ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Конституційний Суд виносить остаточне рішення у розв'язанн іправової проблеми, а його роз'яснення є офіційним тлумаченням закону, яке має найвищу юридичну силу. З точки зору розуміння змісту закону і його роз'яснення, Конституційний Суд, образно кажучи, є істиною в останній інстанції. Даючи тлумачення відповідному положенню закону, він фактично встановлює нову форму регулювання правовідносин. Про юридичну силу рішень Конституційного Суду свідчить і те, що закони, інші нормативно-правові акти, їх окремі положення, які визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх не конституційність. Рішення Конституційного Суду є такожпідставою для зміни законів та інших нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до Конституції. Отже, виходячи з викладеного, рішення Конституційного Суду мають важливе значення для забезпечення реалізації в Україні принципу верховенства права.

СуддяКонституційного Суду має право оприлюднювати свою власну думку з питань, що стосуються провадження в Конституційному Суді, лишещодо тих справ, відносно яких вже прийнято рішеннячи дано висновок.Повноваження Конституційного Суду України визначаються лишеКонституцією України, а порядок організації й діяльності та процедура розгляду ним справ — як Конституцією, так і законами України, зокрема, Законом Українивід 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України».

Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи. На цей час діє Регламент Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р. (з відповідними змінами), який визначає питання його внутрішньої діяльності.

Згідно з КонституцієюУкраїни до повноважень КСУ належать:

1) вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність):

— законів та інших правовихактів Верховної Ради України;

— актів Президента України;

— актів Кабінету Міністрів України;

— правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150);

2) надання висновку:

— про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ч. 1 ст. 151);

— про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України (ст. 159);

— про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законівУкра­їни (п. 28 ч. 1 ст. 85);

3) перевірка справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання конституційної процедури її розслідування і розгляду (ч. 6 ст. 111, ч. 2 ст. 151);

4) офіційне тлумачення Конституції України та законівУкраїни (п. 2 ч. 1 ст. 150)

53. Поняття, суть та роль механізмуі апарату державиу виконанні її функції

Механізм держави — це система нормативно визначених державних організацій, за посередництвом яких держава виконує покладені на неї завдання та реалізує функції.

Державний аппарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Разом із удосконаленням суспільства ускладнюється процессу правління та удосконалюється діяльність державного апарату. Від простого примітивного панування держави він розвивається до різних форм — до законодавчої, адміністративної, судової, поліцейської, фіскальної, фінансової, культурної діяльності.

В основу побудови та функціонування державного апарату будь-якої країни покладаються об'єктивні та суб'єктивні фактори. Саме вони визначають особливості внутрішньої структури, характер, завдання, форми та методи діяльності апарату. При цьому необхідно зазначити, що аппарат держави є не простим об'єднанням різноманітних структур, а упорядкованою, єдиною, чітко організованою системою.

До факторів, що забезпечують функціонування державного апарату як системи, слід віднести: єдність економічної основи функціонування держави; єдність політичної основи функціонування суспільства; наявність єдиних принципів побудови і функціонування органів; спільність мети і завдань, що здійснюють органи держави;єдність підходів до розуміння соціальної основи суспільства; забезпечення діяльності аппарату єдиними організаційними, фінансовими та правовими засобами; відображення у діяльності аппарату єдиної волі всього суспільства, держави чи певної соціальної групи.

Механізм держави характеризується наступними ознаками:

Цілісна ієрархічна система державних організацій, яка побудо­вана на засадах субординації та координації, забезпечується єдиними принципами організації, єдиними завданнями і ціля­ми їх діяльності;

Має чітку визначену структуру з певними зв'язками між її еле­ментами;

Має суворо визначений порядок створення, функціонування і ліквідації кожного з елементів системи;

Наявність чітко визначених повноважень у кожного елемента системи;

Пріоритет державних органів, які мають державновладні пов­новаження щодо державних підприємств і державних установ, які не є носіями державної влади.

Тобто, механізм держави — це взаємодіюча, динамічна і реаль­на працююча система за допомогою якої функціонує держава, здійс­нюється управління суспільством.

Структура механізму держави складається з таких елементів:

1) державні органи — це вид державних організацій, які наділені чітко визначеними державновладними повноваженнями та не­обхідними матеріально технічними засобами для виконання конкретних завдань і функцій держави в певній сфері суспільних відносин;

2) державні підприємства — це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують завдання і функції держави у сфері матеріального виробництва. Вони створюються на основі держа­вної власності, мають самостійний баланс і статус юридичної особи, є суб'єктами підприємницької діяльності і несуть самос­тійну майнову відповідальність. До них слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування тощо;

3) державні установи — це вид державних організацій, які безпо­середньо реалізують завдання і функції держави у сфері немате­ріального виробництва (освіта, культура, виховання, наука, охо­рона здоров'я, соціальне забезпечення). Вони, як правило, не є прибутковими і функціонують за рахунок кошті в державного бюджету. До них слід віднести державні дошкільні дитячі уста­нови, школи, вищі навчальні заклади, лікарні, санаторії тощо.