Сучасною метою навчання правознавства учнів є правова предметна компетентність. Останню розглядаємо як: комплексну характеристику особистості, результат інтегрування спеціальнокурсових компетентностей, сукупність відповідних предметних компетенцій. Як системне утворення правова компетентність складається з компонентів: когнітивного (знаннєвого), ціннісно-мотиваційного та соціально-поведінковий.
Кожний з них містить елементи. Когнітивний: безпосередньо знаннєвий, інформаційно-правовий, а також елементи правової логіки й пізнавальної самостійності; ціннісно-мотиваційний: когнітивний, емоційний, аксіологічний, мотиваційний, поведінковий; соціально-поведінковий: операційно-технологічний та діяльнісно-поведінковий елементи. Ми встановили, що правову предметну компетентність складають відповідні компетенції: інформаційно-правова, правової логіки, юридичномовленнєва, практико-орієнтована, юридичної рефлексії (рефлексивно-оцінна). Вони утворюють відкриту систему, є взаємопов’язаними, взаємообумовленими й відносно автономними. Крімтого, розглядаємо їх як результат опанування учнем складових (компонентів, елементів) компетентності, а також як основний показник навчальної діяльності учня, що визначається комплексом його умінь у певній сфері.
Аналізуючи сутність і практичне значення правової предметної компетентності учня, ми встановили, що вона означає його здатність і готовність, а саме: здатність володіти комплексом відповідних компетенцій та потенційна готовність ефективно застосовувати їх у навчанні й позанавчальній діяльності, керуючись ціннісними орієнтаціями, виходячи із сформованої в учня системи гуманістичних цінностей.