Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Ознаки права:
1. Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються, за певною процедурою, державою.
2. Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не просто сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.
3. Право є загальнообов’язковим для всього населення, що проживає на території певної держави. Право передбачає неможливість невиконання чи порушення його приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.
4. Формальна визначеність права. Правові норми – закони, втілені в офіційних конкретно-правових актах, викладених в оптимальній логічно виваженій формі.
5. Право має загальний характер. Його норми регламентують необмежену і не визначену кількість відносин, право поширюється на невизначену кількість суб’єктів.
6. Право охороняється державою. У разі добровільного невиконання правових вимог застосовується певні засоби для їх примусової реалізації.
Об’єктивне право – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, які забезпечені державою і служать критерієм правомірної (дозволеної) і неправомірної (недозволеної) поведінки особи.
Суб’єктивне право –це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.
Поки норма права є загальною і поширюється на всі випадки певної сфери життєдіяльності, вона є об’єктивною. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає об’єктивною.
Розрізняють:
| ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА | ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ |
| включає: | |
| - можливість діяти відповідно до свого бажання; - вимагати певних дій від зобов’язальної сторони; - звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права; - користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом. | - необхідність здійснення певних дій; - утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; - нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій. |