То сє заяві за мєржєцє а ста гради градяшєтє Хоросун а іна воздєня. Русколанє, раздєрєна смутамі, ста творяшєті на полудєн, а борусє – на полнощє. Бя многая утєрпѣніа. Тобто породіцє нє хтяі, аби боруськє родіа соєдна о Русколанє. Про то жє два вієтва тая імєновашасє Вєлка і Мала Борусєнє. Сурєнжє сєн а зва Сурєнжка Руса.
А борусє праборя, тако бя тамо нє праборє, а долга вржда мєзє родіа раздірашєті борусєнє на частє. Тако борусєнжє нє могша статі грьціом, а скуфі наступєнє. Та то бяшєті жлута, а руси бяшєті руси а мєдроочітіє. Сілна а нєунавнє пря ошєд нєпрстанє, а колі жє на Сурєнжєнє нє бястє кнєжєнцє силна, або грьцє даваяі вразѣм віщтчє яко і нам.
От оцє Орєа а до Діру бяста тисєнцпатсєнто ляти. Сєцє парцє нашє вієста мєдвєна мєчє, так убо Твастєрє іма рєчє удієляті жєлзвєна а братє комонє, яковжє тєчяша од Бозє до ни. Тако бя Русколанє силна а тврда, то бо то от Пєруніа одєржашє ни. Колікратє ізволокша мєчє а одєрза на врзі, одтрчє я сва тєрєбо. Вутцє за Орєа рода славєна а сілна, якови жє Осуру біяі, а Ігѣпєт, а Астарє. На ті жє часє нє імамєхом єднаота а бяхом ста, яко воща бєзо Влєса. Тоі бо рєкл о ни, яко імѣмо ходяті пшімо, нєгда жє кріва, а того нє слоухашєхомся.
То бо то парцє убіряі вєлку частє руси, Набсуру потчєна. Нє стрєжєшєнцєсє бо тая одо вразєх, а тако налзє на ова – Адомору звѣтася. Ідша клоніті главє сва подо вразкє бічє. Та то силна вршті натєцєна обо тріє. А ті то ходяшє со говіядє до заходу Сурє а тамо сє страті. Нашє жє людіє ідяшє до подє Набсурсара, за тєм то ідяшє на Сурє Агіпѣтєстє.
***
То се заявилися із-за моря і стали гради городити Хоросун і інші возвели. Русколань, роздерена смутами, стала творитися на полудні, а боруси – на полуночі. Були многі утерпіння. Тобто породичі не хотіли, аби боруські роди з’єдналися в Русколані. Про те ж дві вітки ті іменовалися Велика і Мала Борусень. Суренж цей і звався Суренжська Русь.
І боруси приборолися, тако було там не приборство1, а довга вражда межі родами роздирала борусенів на часті. Тако борусенці не могли стати [проти] греків, і скуфи2 наступали. Та то були жовті, а руси були русими і мудроочими [*синьоокими]. Сильна і неунавна3 пря ішла непристанно, і коли ж на Суренжені не було княжества сильного, або греки давали ворогам віщтче4 як і нам.
Од отця Орія і до Діра було тисяча п’ятсот літ. Сіце парци [*перси] наші знали5 мідні мечі, так було Твастирі6 їм рекли удіяти залізні і брати комоней, які ж течуть [*сходять] од Богів до нас. Так була Русколань сильна і тверда, то бо то од Перуна одержали ми. Кількократно ізволікали мечі і одержимо на ворогів, відкидали їх [од] своїх требищ. Отці од Орія рода славні і сильні, які же Осуру (Сирію) били, і Єгипет, і Астару. На ті же часи не мали єдності і залишилися, як віск без Велеса. Той бо рік о нас, як маємо ходити прямо, ніколи же криво, і того не слухаємося.
То бо то парци забрали велику частину русів, Набсуру підчинили. Не стережуться бо ті од ворогів, і тако налізе на них – Адомору звітася7. Ішли клонити голови свої під ворожі бичі, та то сильна вертілася оточена між трьох. А ті то ходили з говядами до заходу Суре і там се стратили. Наші же люди ішли до подолу8 Набсурсара, за тим то ішли на Суре Єгипту9.
_____
1 У Яценко і Лозко – війна. Можливо, мається на увазі, що боруси хотіли один одного приборкати (підкорити, усмирити), а насправді ворогували.
2 Тут народи Азії, скотарі.
3 Неунавна, безупинна. Для розуміння слово розділимо на частини "не у навна", Нава – місце спокою і кінця життя.
4 Слово неясне, Яценко подає "відкупне". Можливо, мається на увазі, що греки, хитруючи, платили русам для війни з ворогами, але й тим ворогам платили, щоб билися з русами.
5 В оригіналі "вієста" – вістили.
6 У Яценка і Лозко – майстри (ведичний Тваштар – "майстер", "творець"). Лозко пояснює ще як епітет Сварога-Творця, отця Богумира. Пор. англ. twist – повертати, вигинати, звивати. Сварог як Творець породжує Сонце (життя) і повертає по колу назад через вісту-зорю, тобто Сварог – обертаючий.
7 В оригіналі "Адомору звѣтася", у Яценко і Лозко – "Адомор звався той" (існує ім'я Адомар, але цього історичного періоду нами не знайдено), Гнатюки вважають, що то образ (демон) смерті – "вели до погибелі". Тобто розуміємо слово як "віддали життя" ("віта" пов'язане із життям, світом, цвітом). Ще, як варіант: мова йде про Тадмор (Пальміру), тобто маємо: "Адомору підкорилися (звітувалися)".
8 У Яценка і Лозко "на долини". Тут мається на увазі, що люди пішли під Набсурсара, тобто у його підпорядкування, наприклад: Київський Поділ є не тільки місце робітників у долині (низу), а й підлягає Києву.
9 У Яценка, Лозко – "на Сирію і Єгипет", у Гнатюків – "на сонце Єгипетське". Старогрецькою – Айгюптос. Маємо два можливих варіанти. Див. Словник ВК.