А да справєхом трізну славну по врзєх. А налєтьмо соколи на Хорсунє, да бєрєхом ядь, а добра, а скотія, ніжє полоняхом грьці. Ті бо то нас вѣдяй, яко злих, а сєма добрі на Русь? А тьма нє бєндє с ни, но о ти, кіє чіужє бєряшє, рѣкуть, жє добро дяють. А нє будєхом, яко она.
Єдін єсь вовєндє нашо Ясунь, а тому птщєхомся на труд наш, а побѣдятє вразі до єдіна. Яко соколовє нападьнємо на она а вржєхомся до борія сильна. То бо Матирє Сва спѣвашєть вє Сврзє о подвіги ратни. А одєймо од доми сва а тєцєхом до врзі, абєхом вѣдяшєтє імо о руськ мєча сєчєнє.
Яснунє рѣчє, жє нє махом ста іна дѣятє, яко ітє до прєд а наспєть нє імяхом. Рцєтє, яко нє імяхом спєтє, нєботь пєрєди сва а борзє ідєхом. А кіє борзо ідє – борзо іма славу. А киє потіха ідє, то сє враніє на нє крячуть, а куровє клєнчуть. Нєсьма говяди, нєботь смє русічі ста. А то є іним научєнє, абоста знатє, акі Правь єсь соз ни, а Навє сє нє бояхом ста, яко Навь нє іма сили протє ни. Тому бо імєхом молітє Бозє о помоцє в трудєх ратнєх нашєх а тщатєсє.
То б то Ма(т)ирьє-Сва біяшєть кридлєма о труди ратнє а славє воіом, яковє іспіяхша Водє Жівє од Пєрунцє в сєчє укрутнєі. А тая Пєр(у)ніца лєтє до ни, а тая роуг двашєть плнєн Водє Жівє о жівот вѣцєнь гордінє нашєму, іжє мєча вразія одоста, а главу стрцєну утратє. Тако смртє нє імяхом одо ова, ніжє бо жівот вѣчєн, а вожди братрє а братрє трудяєся.
***
І да справимо тризну славну по ворогам. І налетімо соколами на Хоросун, да братимемо їжу, і добро, і скотину, ніж полонимо греків. Ті бо то нас видять, яко злих, а самі добрі на Русь? А тьма не буде з нами, но з тими, які чуже беручи, рекуть, що добро діють. А не будемо, як вони.
Єдиний єсть воєвода наш Ясунь, а тому постараємося на труд наш, і побідити ворогів до єдиного. Яко соколи нападемо на них і вержемося до борні сильної. То бо Матирь-Сва співає в Сварзі про подвиги ратні. І одійдемо од домів своїх і течемо [*підемо] до ворогів, аби відати їм від руського меча січене.
Ясунь рече, що не маємо інакше діяти, як іти до переду і наспять не маємо. Рече, яко не маємо спять [*заду, тилу], оскільки переди наші і борзо ідемо. А хто борзо іде – борзо отримає славу. А хто потиху іде, то се ворони на нього крячуть, а кури кленчуть. Не є ми говяди, оскільки є ми русичі. А то є іншим навчання, аби знали, що Правь єсь з нами, а Нави се не боїмося, яко Навь не має сили проти нас. Тому бо маємо молити Богів про поміч в трудах ратних наших і старатися.
То бо Матирь-Сва б’є крилами про труди ратні і славу воїнам, які іспили Води Живої од Перуниці в січі укрутній [*жорстокій]. А тая Перуниця летить до нас, і тая ріг дава повний Води Живої о живот вічен гордині нашому, іже меча вражого дістав, а главу сторчену утратив. Так смерті не маємо од того, ніже бо живот вічен, і завжди брат за брата трудиться [*стоїть у бою].