Сє бояшєтє пєрвіє Тріглву поклоняшєтєсє імахом а тому влікоу слву пояшєхом. Хваліхом Ісварга Діда Бжіа, якождє тєно єсє родоу Божьску нчєльніко а всєнску рдоу студіц вєчєн, яков бо тєчѣ влєтѣ од кринє сва, а во зімє ніколє жє нє взмрзє. А тоіа Водє-Жівєнцє пющє жівіхомсіа, доконє нє прєідєхом якождє свє к нєму, убєндєхом до Луцє єгоієх Раяістієх.
А і Бгу Пєр(у)нєві грмоврзєцу, а Бгу прє а борєніа орцѣхом жівєнта явлєниа нє прєставатє коліє врщатє в Явє, а кіі ни вєндє Стєзєоу Правоу до браніє а до Трізнєнє вліка о вся павшіа, яквє жє ідоут вє Жівєнтє Вѣчніє до Пълку П(є)руноіу.
А Бгу Свєнтовідіу слву рцѣхом: сє бо ста Бг Правіє а Явіє, а тому поієма пєсинієма, яко свт єсє, а чрєзь онє відяхом свієт зрящєтє а Явє битє. А і тоі нас о Навіє убрєжєшєт, а тму хвалу пъіємо. Пъєхом плясашєтє му а взивахом Бгу нашієму, якождє тоі Зємє, Слонцє-Сунє нашіу, а Звієздіа дрєзац, а Свт крієпцѣ. Творяцєтє слав Свієнтовідієвє влку! Слва Бгу нашієму!
То бо скрибєцєтє сєрдіє нашіє. А сє смє хом одркохом сєн одо злиа дѣяня нашія, а добру тєцєхом стє. Сє бо отрцє пущєніємо, обиймєсє а рѣєчєтє, сє утворяйшє: "Сє бо нь вієдьтє о умє ръзтргнєщєші, а почийстє сє, бо тє уміємо".
Сє бо таіна вліка єсє якождє Ісврг. Пєруно єсє а Свєнтовєнд – тиє два єсьва одържєни о Сврзі. А обаполи Я Бієлобг а Црнъбг сєн пєроутєсє. І тиє Ісврг држєшєтє, абиє она Свнту нє обить пъврзєщєну. По тиє обасва Хърс, Вльс, Стриб дєржєтє. Сє поза нь Вишєнь, Лєлє, Лієтіц,
***
Се бути перво Триглаву поклонятися маємо і тому велику славу поємо. Хвалимо Ісварга Діда Божого, який тому се роду Божеську начальник і всякому роду студиць [*джерело] вічний, який бо тече влітку од крини [*криниці] своєї, а взимку ніколи же не взмерзне. А тої Води-Живиці п’ючи, живемо, доконе не прийдемо як свої до нього, убудемо до Лук Його Райських.
А й Богу Перунові громовержцю, і Богу прі і боріння речемо живих явищ не переставати кола вращати в Яві, і який нас веде Стезею Правою до брані і до Тризни великої о всіх павших, які же ідуть в Життя Вічне до Полку Перунового.
І Богу Свентовиду славу речемо: се бо є Бог Праві і Яві, і тому поємо пісні, яко свят єсь, і через нього видимо Світ зріти і Яви буття. А й той нас од Нави убереже, і тому хвалу поємо. Поючи пляшемо йому і взиваємо Богу нашому, яко той Землю, Слонце-Суне наше і Звізди держе, і Світ кріпить. Творіть славу Свентовидієву велику! Слава Богу нашому!
То бо скребеще серце наше. А се ми одречемося од злого діяння нашого, і добру текти. Се бо отроків пустимо, обіймемося і речемо, се утворивши: "Се бо нас ведіть до ума розторгнутого, і почнемо се, бо то уміємо".
Се бо таїна велика єсь, якож Ісварг. Перун єсь і Свентовенд – ті два єсь удержані у Сварзі. А обаполи Його Білобог і Чорнобог се перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути поверженому. По тих обох Хорс, Велес, Стриб(ог) держать. Се поза ними Вишень, Леле, Літич,