Сє Старьградє понєхшє, ідьшіа до Ілмєр-єзєра, і тамо утворяі грд інь – Новь, і тамо прєбєндієхом. І ту Сврги пєрвіє Пращурє моліхом, сє Рді-Рожєнієць кринь є прєпросіхом, і то дуб о крєнь – хлєб нашь. Сврг, іжє твряі свєнт, – Бг єсє свєнту і Бг Првє і Явє і Навє. Сє бо імяхомь они во істьву. І сє істьва нашіє прєборяшєть сили потьємєстє і блгу вєндє.
Якождє праоци о бєндє твряі, о сємь вєдіа жртви о комоніє бієлє, і изидощьша одь крає Сєдьємрєцштіа о горє Ірштіа і Загьгріа обєнтьшіа вієк. І такова, понєхшьща, ідє на Двоєрієцє, і ръзбіяє оти комоньствєм своієми, і тєчє до Зєміє Сірштіє, і тамо ста. І пождіє ідьша горима влкіма, і сєнієзієма, і лєди. А отєчє до стєнпи, і тамо бєндєшь со стадіє своі, і скуфє біа.
Сє прьва Правє одрчєна Оцє нашіє Праоцє, дрьжящіа она вє пріє вліцєіє і сили даєть отрщєтє врзє. Нєбожєдь ідьшіа о пріє тєіє до горіа Карпєньстіє і тамо ріашє о чєли пєнти кнієзи і грді, і сєли огніщьстє, і трзі влікєа. І потієснєни бяшє…
***
Се Староград понехаявши, пішли до Ільмер-озера, і там утворили град інший – Новий, і там перебували. І тут Сварога перво Пращури молили, се Роду-Роженієць кринь його препросили, і то дуб в корінь – хліб наш.1 Сварог, іже створив світ, – Бог єсь світу і Бог Прави, Яви і Нави, се бо маємо їх во істину. І ця істина наша переборює сили потемисті і [до] блага веде.
Якож праотці про майбутнє творили [*дбали], про це відали жертви на комоні білому2, і ізійшли од краю Семиріччя к горам Ірштія, і Загогрії [*можливо – "за горами"] обітали [*жили] вік. І так, понехаявшись, пішли в Дворіччя, і розбили тих кіннотою своєю, і течемо до Землі Сірської [*можливо – сірої], і там стали. І пізніше ішли горами великими, і сніжними, і льдяними. І отекли до степів, і там були з стадами своїми, і скотина була.3
Се перва Права одречена [*заповідана] Отцям нашим Праотцями, держала вона у прі великій і сили давала отрощити ворогів. Опісля пішли з боями тими до Гори Карпенської і там рішили [утворити] на чолі п'яти князів і городи, і села огнищанські, і торги великі. І потіснені були…
_____
1 У Яценка – "в Дуба мірку хліба", У Лозко – "кришили хліб". Можливо, мова йде про прохання до Рожаниць (дружин Сварога) для роду кринь (криниця, скриня – ознака жіночого лона) їхню препросили, аби вона відкрилася. А дуб в корінь (входження в лоно) дає хліб – плід.
2 Мається на увазі ворожіння на білого коня. Я. Головацький повідомляє: "Крім дорогоцінних скарбів, при тому храмі знаходився білий кінь, що належав божеству; тільки жрець міг його годувати і сідати на нього. Слов'яни думали, що на цьому коні їздить сам Святовит і б'ється зі своїми ворогами. Кінь той слугував для пророцтв перед початком якої-небудь справи". [Головацький, 19]. Слово "жереб" має два означення: умовний знак і кінь (жеребець). Інші перекладачі пояснюють речення, як принесення коня в жертву.
3 Як правило, ототожнюють цю подію з географічним пересуванням. На нашу думку, аналогічно до інших дощечок, мова йде про мітологічні події, що пов’язані з рухом Сонця. Семиріччя – це потойбічний світ (7 родників – енергетичні точки, які в календарній системі дорівнюють 7 тижням від смерті до перевтілення на горі. Див. також у Словнику ВК – Семиріччя). Гора(и) Іру – східні гори (дехто ототожнює їх з Уралом), із яких виходить Сонце (аналогічно у вавилонян на краю світу є гори-близнята, гори Машу з брамою, крізь яку проходить Сонце). Дворіччя – земне життя, яке обмежується двома ріками на сході і на заході. Земля Сіршті – може бути землею заходу, де сіріє, сідає (стає) Сонце. Інші перекладачі вважають, що то Земля Сирійська, але на д.6в вона названа "Осурє", "Сурє?". Сніг і лід в горах високих, може символізувати смерть і перехід у потойбічний світ.