Влєс-кнігу сіу птчємо Бгу ншєму, у кіє бо єстє прібєзіца сіла. В они врмѣни бя мєнж, яки бя блг а дблѣ, іжє рчєн бящ уцт в Рсі. А то імц жєну і два дщєрє. Імаста она скті: а кравє і многа овни с она, і бя ти во стоупѣх. А онігд нє імш мєнж про дщр сва. Так моля Бзі, аби рд згосєнє сє прсѣщє. А Джбо услиша млбоу ту а по млбє даяш му ізмлєно, яко бя ожєчани тая. Сє бо грєндє мєзє ни а імємо вржєтєсє – сє бо Ясна тчє му. Ту Бг Влєс отрчє нєся сєму. Грєдєхум сєн а імѣмо до Бзє наша, і тому рчємо хвлу: Бондє благслвєн вожди, нинѣ а прснє о вєки а до вєки. Рчєно єсє о кудѣсници, а тє пршєндшє нзоврцєтсє.
***
Влес-Книгу цю потчемо [*присвятимо] Богу нашому, в якій бо єсть прибіжиця сила. В ті времена був муж, який був благ і доблесний, іже речен був отцем1 в Русі. І той мав жону і дві дочки. Мали вони скотину: і корови, і многа овни з ними, і були ті в степах. І ніде не мали мужів для дочок своїх. Так молив Богів, аби роду згасання се присікли. І Дажбог услихав мольбу ту і по мольбі дав йому ізмолене, як було оречено теє. Се бо гряде межи них і маємо вергтися [*народжувати] – се бо Ясна тче2 йому. Тут Бог Велес отрочат несе сему. Грядемо се і ймемо до Бога нашого, і тому речемо хвалу: Буде благословен завжди, нині і прісно, від віку й до віку. Речено се о кудесниках, і те прошедше не зворотиться.
_____
1 Варіант Лозко, у Яценка – "у пошані, учестений".
2 У Яценка – "йде".
Дошка 16б1
За чєтрє вцє до Суронжєц хозяри пояша бо ти рді нашє. Одзбряшя нєсбо ни – со кнєзє одєрєнє бряти. Яко сє отрощіхом імо, а смє стхом хзрястє…
***
За чотири віки до Суронжеця хозари взяли бо ті роди наші. Одібрати несбуло нам – з князями одерень брати. Яко се отрощимо їм, і ми стали хозарськими…
_____
1 Уривок взятий з публікації Лозко з поясненням: Текст, який взято з видання М. Скрипника (т. 5, с. 6), вірогідно, був надісланий Куру і позначений його власними печатками. Літери й пояснення зроблені рукою і друкарською машинкою Ю. Миролюбова. У лівому верхньому кутку є зображення бика. Номер дошки 16-б написаний рукою М. Скрипника.
Дошка 16 (реверс)1
Рчє тму Хросу слву, ащє коє о мод у… Тєа од онє жє, яко смє жівєхом… Рчєно оцєма бящ… Врємєни давніая… Рчєно бя о вєлцєх трудєх… До гоур Карпаньскє… Од почтємо до Оріє… Цє стасєщі, кодо нємєнтє стоя сємо… Тако да мліхом Сурєжа… Чєсть і сілу до нєсє вржєщєтє одє іранєр… Бяхом тако з рсма отчаху он ста цє… вѣдє.
***
Речемо тому Хорсу славу, аще який мед у (усуряє)…Той од оне же, яко ми живемо… Речено отцями було… Времена давні… Речено було о великих труднощах… До гір Карпанських… Од почтемо до Орія… Це сталося, коли неминувати стати цьому… Так да молимо Сурежа… Честь і силу до нас вергли од іронців… Були так з русами потекли вони… вести.
_____
1 Ці уривки взяті з видання Гнатюків.