І сє бяшєтє кньзєвє Славну со братарє му Сківьу. А сє прє вєстє вьлкікє на въстєнцє. І сєі ти рєчєтє: "Ідємо до зємє Ільємєрстє а Дунає". І тако ієщєтє, і Бъстарє, сна свє, оставє острацє. І іломєрє осє тєцє на полуносчє і тамо свє гьрд Славєнь утвржє. А сє брат єго Скфє у моржє бяшєтє. І сє Бъстарє імє сна свє Вєндє. І по нє сітцє бяша внучєц Кісєк, кі жє владєц бяш ступє полудєнє і крвє многа і тамо ієси.
І отва бяшє прє вьлка за сє тє і зурєтє на обаполє одє Данаю до горє Русіщє і до Хорпє Карпєнстє. І тамо ряшєтє. Сє бо утврє колє і бєндєшєтє опрєц за нє. І такождє врзєм упорє твряє, о сє уразє онє і одстрщє од сє.
І сє родєм о томо рєчєтє і вєчє созвє єдіно, творяшєтє зємє нашіу. А тако стоятє зємє тєіє пєнтє сти лєтє. І сє засє утворє мєждє русічє усобіцє, і върждєшєтє сєн овє, і силоу стратєтє, імящєтє овє о соубоє і бєзълаждєнє свє. І такождє прідєтє врзє на Оцє нашіє о полудєнє і сє стрчєтє Сківскє зємє о побрєжє моржєнстє і ступи.
І сє тєчіяху овє на полуноцє. І срящєтє с фряцє о тождє, і даяху помощє на врзє. І сє Скуфіа Оцє натєчєсє і сразсєтє со вързє о силоу, і потлцє они. І сє ови бяшє ієгуни, попрвє до Русє ступіцє і тиє кратє одєстрщєнє бяшє. То іміяхомь за знацє, якождє іміяхомь і нині творітє.
***
І се були князі Славен із братом його Сківом. І се прі вели великі на востенці [*сході]. І се ті рекли: "Йдемо до землі Ільмерської і Дунаю". І так зробили, і Бастара, сина свого, оставив сторожити. І іломери [*ільмерці] оце течуть на полуніч і там свій град Славень утвердили. І се брат його Скіф у моря був. І се Бастар мав сина свого Венда. А по них цей був внучок Кісек, який же володарем був степу полуденного і корів многих і там єси.
І тоді була пря велика за се те1 і сурова на обополе од Данаю до Гори Руської і до Хорпів2 Карпенських. І там рядили. Се бо утворили коло і були захищені за ним. І також ворогам опір творили, щоб уразити їх і відкинути од себе.
І се родам про те рекли і віче созивали єдине, творячи землю нашу. І так стояла земля тая п'ятсот літ. І се знову утворилася між русичами усобиця, і ворогували вони, і силу стратили, маючи там сутички і безладдя своє. І також прийшли вороги на Отців наших від полудня і се втратили Сківську землю на побережжі морському і степи.
І се текли ті на полуніч. І зустрілися з фрягами там, і дали поміч на ворогів. І се Скуфія Отців повернулись і сразилася з ворожою силою, і потовкла її. А се ті були гуни, вперше до Русі ступили і ті кратно відбиті були. То маємо за знак, якож маємо і нині творити.
_____
1 "за сє тє": Яценко, Лозко – "за посіви", Гнатюки – "за степи".
2 Гнатюки "хорпи" перекладають як "пасовища", Яценко, Лозко – "схили".