Піймо сурє питвоу о славоу ту пєнтєкрати дєно. І огніци узгнєхомь о доуби; і тако Снопа влєціємо а рціємо хвлу о нє. Ісьмє Дажьбови внуцє і нє смієхомь нєхатіє слави нашєа за вієци.
Сє бо антіє бяхомь по Русколані, і дрієвлє бяхомь русє а прєбєндьєхомь они. Сє о Волинь ідє опрєдєх і биє врзє, яко хоробріа єсє. І та Волиньє пєрвищє родо єсє, і сє осєрєньцє сє овиа. І антіє Мєзєнміру одєржєшєть побієди о годіє і рострщєшєть на оби. І сє по нієх тєкоста єгуни о крвє славниєх жадяшєсє. І та борба зуріва бя. І сє годє сообратішіа со єгуньшти і с нєма на оцє нашіє налієзє. І бистє розбієна і озніцєніа. Сєбьтє ідьшіа обрі на кнєнзє і забиє го. І сє Синє моріа одидіє од Русє.
Сє Бзє Руси нє бряшєшуть жртви людьскєа, ніжіє жівотніа, єдініє плодіа, овоштє, квієти а зрна, млєко, сурє пітноу о травієх озбраджєноу і мєди, ніколіждє жівіу птицю, анє рєнби. І сє врязє і єланштє Бозм даящуть жртвє ініу і страшноу чоловієчноу. І то нє імяхомь діятє, яко сьмє Дажбовє внуцє і нє імяхомь, крачєтє за інє стопи чіузєма.
***
Пиймо суру питну за славу ту п'ятикратно денно. І огниці розпалюємо біля дубів; і тако Снопа велечаємо і речемо хвалу про нього. Єсь ми Дажьбови внуки і не сміємо нехтувати слави нашої за віки.
Се бо антами були по Руськолані, і древлє [*раніше] були русами і пребули ними. Се на Волинь ідемо опереду і били ворогів, яко хоробрі єсь. І та Волинь першим родом єсь, і се осередок се їхній. І анти Мезенмира одержали побіду над годами і розтрощили на оба. І се по них текли [*прийшли] гуни о крові славних жадаючи. І та борьба сурова була. І се годи зібралися з гунами і з ними на отців наших налізли. І були розбиті і знищені. Себто пішли обри на князя і забили його. І се Синє море одійде од Русі.
Се Боги Русі не беруть жертви людської, ніже животної, єдине плоди, овочі, квіти і зерна, молоко, суру питну на травах озброджену і меди, ніколи ж живу птицю, ані рибу. І се варяги й елани Богам дають жертву іну і страшну чоловічну. І то не маємо діяти, яко ми Дажбові внуки, і не маємо крачити [*крокувати] за іними стопами чужими.