Сє бяшєтє ови о Караніу. І сє град мал о брзєх морстієх русштієх. І тамо бя конєзє, яков ісє рчє єланє бієтє, о отрцєтє одо Русє. І тоє оудієяшєть ратє і комонєства, а ідє на нє і вітєжє іє. А єланьстє плакєшєсє о тугу ієх і просяцє іє данє платєтє. І та данє снє оудієаня о овнє хорязє і віно. І то єланстє вієдяє, яко руштє піящутє многа, і оліщє на нє сє врзєтєсє і витєжєтє ієх.
І сє бо грядєть волсєв Ухорєнзє і братє ієо Словєнь, і тоє рєкста руштієм: "Нє тварзєшєтєсє на дарє тоа". І сє руштіє нє слєхоша і сє оупіяє. І отєма днєма єланьштє сєн вргощє на онь і розтрщє ієх. І сє погиньстє тоа зрящє руштіє отєцє до стєпіє. І тамо сє рчє: і сили свієа овлєцєтєсє, і ідьша оспєть на оніє, і поврзєшє іє. Сє Бзі дєрзяшє оніє а руцє іх оукрѣпшє, і тиє одєжєшуть вітєжє. Сє бо прящуть вразіє і тако рєкуть: "Яко овчє рострцєм они і бєдєхомь самє о крає тіє владщє, яко краснє соутє они, і тіє нє дахом."
Сє Трглавє моліхомь, вліцє а малє. І сє бо Трглавє нашє остяжоутє ни, і брзє скочашутє на комонє, вразієм поражєнтє творяй. І то узряшєхомь, яко Бзі овладяшуть о тє, і сє узрєхомь, яко мртвє соутє і оубієни Бзєма. І намо по імє крочєшєтє і відєтє мєртва тєлєси мнозіа, яко вліка Ратє Пєроуніа на нє сє вєргошіа і розтрщє тоу.
І сє Сварозічи ошує тоа тєкошуть, і Дажбо прінєсє побієдоу нашіу во рєнцієх свєієх роду славноу, об оцєх слву дєржащієму і до днєсє на поліє вєнтєжєтє вразє свіє могоущєму. І сє Жаля жалюіє над вразі і Горинє горєншєтьсє о смртє ієх, яко одє рєнцє Бозскє сє вєргоуть. Сє Каринє плачєтьсє о мєртвієх тієх, яко сталісє о тропіє Божєньстє і зємрєшуть. І поля тиа полнєнє соутє мртвє кощє і главє оусєнчєни, і оудє одо тєлєси оурєзієни сє валіашє о травіє. І смрад ідє одє поліє тиа, і врани лєтяшуть до нє, мртвє очєси долбєнтєсє і ястє мужєскіа мяси, многа понєщєни.
Сє рцє Орєу Сваргь нашє: "Яко сємє Істварє, істварю ви од пєрстє моя. І будє рєчєно, іжє стє сини Стварєго, і ставітєсє, яко сини Істварєгви. І будєтіє, яко дієти моя, і Дажьбо будє Оцє вашє. Тому достєтє послухашєтєсє, і тиє вам рєчє, чєсо імяшєтє о тиє дієятє. І, како рєчє, тє і чєто творяшєтє".
І народ влікь а витєжєнтє о сва свєти і потлцєшєтє роді іні, іжє істягноушє сили, ізо камєнє чюди творяє, бєзо комоня повєнзи, і всако дієятє чудніа мімо кудєсніці, іжє всяк бєндєшєтє грядєть, яко кудєснік.
І ругу твьряє, клєнтви дієяшіє на кмєть, і кмєть сє подробє. І тако словєси многя і многя. І о тєієх словєси омамєтє ви і подробєнтє одєрєнє, о златіє мієно. І ото мієно продашєтє ви вразієм, хотяє тако.
І тоє Бозі вамо рєчуть і да Орєовіє завієтє: "Любитє свєта зєлєна і жівотніа. І любитє друзє сва і битє мірніє мєздє роді". І по тєо добіє бистє сєдьмидєсєнтє конєнзє нашіє, яко Мєзіслав, а Боруславь, і Комонєбранєч і Гориславь. І тако ізбрящєні іни о вєчє, і одлоучєні о вєчє, колібва люди нє хотяшєтє ієх. Сє бо тиє конєзє вліцє трудішєсє. І сє Кишєк бя вєлік а моудр, і тоі умрє.
А по нє бяшє іні. Кажєдіє творяє нієщо благіє о руси. Памєнтє нашіє то удржєшєть, якождє імяхомь іє славєтє всак трізєнь трівієдє і потщітєсє о памєнть ієх на сини нашіє. І нікій нє смє на то запомняшєтєсє, яко проклєит бєндє о Бозієх нашієх а чловієцієх. І люди імєно го охібнуть од вієки.
***
Се були вони у Карані1. І се град малий на берегах морських руських. І там був князь, який оце рече еланів бити, щоб відігнати од Русі. І той удіяв рать і комоньство, і іде на них і вітяже [*перемагає] їх. А еланці плакали о тузі їх і просили їм [русам] данину платити. І та данина з них вдіяна з овець, хорязі [*одягу] і вина. І те елани відали, яко руси пиячуть многа, і тоді на них се вержитися і витяжити їх.
І се гряде волхв Ухорензе і брат його Словень, і ті рекли русам: "Не творіться [*не спокушайтеся] на дар той". І се руси не слухали й упилися. І тими днями елани верглися на них і розтроще їх. І се погинь ту зріючи, руси втекли до степу. І тамо се рече: і сили свої стягнеш, і ідеш вспять на них, і поверзеш їх. Се Боги дерзячи їх і руки їх укріпили, і ті одержують витяж [*перемогу]. Се бо прящуть ворогів і так речуть: "Як овець, розтрощимо їх і будемо самі в краю тому володіти, яко красні суть вони, і ті не дамо".
Се Триглава молимо, великі й малі. І се бо Триглав наш остяжить [*збере]2 нас, і борзо скачемо на комонях, ворогам поразку творячи. І то узріємо, яко Боги оволодівають тими, і се узріємо, яко мертві суть й убиті Богами. І нам по них крокувати і видіти мертві тілеси многі, яко велика Рать Перунова на них се верглась і розтроще ту.
І се Сварожичі ошую тих течуть, і Дажбо3 принесе побіду нашу в руках своїх роду славному, об отців славу держащому і до днесь на полі витяжити ворогів своїх могущому. І се Жаля жалює над ворогами, і Горинь горює о смерті їхній, яко од руки Божескої се вергнуті. Се Каринь плачеться о мертвих тих, яко стали на тропу Божеську і замерли. І поля ті повнені суть мертвими кістками і главами усіченими, й уди од тілес урізані се валялися на траві. І сморід іде од полів тих, і ворони летять до них, мертві очі довбати і їсти мужеські м'яси, многі понищені.
Се рече Ору Сварог наш: "Яко я є Іствар [*Творець], створю вас од перст моїх. І буде речено, іже єсть сини Стварега, і ставтесь, яко сини Істварегви. І будете, яко діти мої, і Дажьбо буде Отець ваш. Тому достатньо послухатись, і той вам рече, що маєте про те діяти. І, яко рече, так і то творіть".
І народ великий і звитяжив о всіх світах і потовк роди іні, іже істягнувши сили, ізо каменя чудеса творя, без коня повозки, і всяко діяти чудне мимо кудесниці, іже всяк буде грядити, яко кудесник.
І ругу творили, клятви діючи на кметь4, і кметь се підкорили. І тако словеси многі і многі. І від тих словес оманюєте ви і приневолюєте одерень [*рабів], на злато міняючи. І ото наміняне продаєте ви ворогам, хотячи також.
І те Боги вам речуть і дали Орієві завіти: "Любіть світ зелений і животний. І любіть друзів своїх і будьте мирними між родами!" І по тій добі були сімдесят князів наших, яко Мезислав і Боруслав, Комонебранич і Горислав. І тако ізбрані іни на вічі, й одлучені на вічі, коли б люди не хотіли їх. Се бо ті князі великі трудилися. І се Кишек був великий і мудрий, і той умре.
А по ньому були іні. Кожний творив якесь благо для русів. Пам'ять наша то удержить, якож маємо їх славити всяк тризни тричи і подбати про пам'ять їх на синів наших. І ніхто не сміє на те запам'ятувати, яко проклятий буде Богами нашими і человічеством. І люди імено його охибнуть на віки».
_____
1 Взятий варіант Гнатюків, у Яценка і Лозко – "про покарання".
2 Мається на увазі, що руси зберуться під стягами з Триглавом.
3 У Миролюбова в оригіналі (за Лозко) написано "Дежде", а в Яценка "Дажбо".
4 Лозко у цьому уривку перекладає "кметь" як народ.