Сє врганє нашіє отє, і нє можяхомь овратєцє о задє і сє врьгащєть і сє градє нашіє о тяготє свє осєщєсє. І сє рієкощь імо конєнзь Бравєлєнь: "Одєржатєсє о помощчє грд грдвіє і дєржєшєтє воє своє, да сє хранієшуть они силу Русє о ієдінію грзу врзієм, і таквє і сє".
І сєбто жмидіє рієкша намо о годіє, яка імає Дєтєрєха а ідє до полунощє, і тамо у жмидіє овратєсє до полудєніє. І сє ідєть на ромє, і тамо сє пєрящєть лєги і воє іні і бєрє ругу влку одє они.
І сє втрзєшєть до зємє ониа. І сє Дєтєрєх убієнь бяшь Одокрєхімоу. Сє бо годє тая Бзєм протівєніа, і Тоі сєнь ізплєвашуть іє. Сє грдіє нашіє соутє сірє, і старшє родцє нашіє нє ізбряшуть ініа о сєбє, аби тє іхєва правітє. Сє ідяхомь і до нє, і достоіть ієма рієчєшєтє о тиа і потрцєтє на внєзапоу труждоу. І сє труждяшєхомь о тиа і слєзє ліу о та.
Біє кридлєма Матр-Сва-Слва і врєщєть намо о трудьнієм часу сушьни і мору говяд.
І сє вієхомь, якождє рчєна єсє од Праоцє, яко кієлци поможіа іма. І сє бо ідошіа до нє, і тако бишіа ста лієти оупомождєни о тієх, і такождє о илми сєботь ілєроу – ісьмє родіцє. І сє Родь-Розаніць іміє ни до срєдьцє отщє і охраніє ни одє врзє. Сєбьто вргохомь ниніє і сє моліхь Бзє о заступнєнє нашіє, і то бєндєшєть. Тако Ясна бо іє про ни.
І сє вєндєшєть оцє нашіє скърєзь гори і стєнпє мімо годіє. І сє Доноу піяшє – іміяхомь ту рієкоу нашіу, якождє врзєхомь крвє нашіу до зємє. І та іє Руська Зємє і будє Руська. Сє бо русічє, імяхомь по тргу Свржєщєськоу о ни. І сє твріахомь труд нашь о жидьбіє. І сє жмидь рєчєть намо, яко пшєдє о до(по)моціє нашіє і подржє ни протівє (в)рзієм нашієм, корєнстє бо нє імяхь нікиа. То рєчєшєтє на ви і то аз рієх: "Поможашєтє о борбу руськоу соупротвіє врзєм моєм а вашієм. І сє за троудєнь час нашь нє бржієхомь о ни, а ідємо оумаратє за родь нашь".
І сє огьдєн Яма жєрєть оубієнє. І сє враніє ядьшуть очєси ієх, і сє трва растнєть скрєзь щєлєпєнь ю. І то зріатє нє можахомь, яко отратієхомь до гри і зєми і силоу нашіу. І нєбождє бєндієхомь одєрєнь взєнтє до рали іє, якождє комоніє, тєнгнєтє о оріу ієх і жноу ієх вієнєтє, да ядуть хлб нашь, і ядьмо зємє.
І то нє можашєть сєн ієвєтє до мисєль нашіє, і кркщє нашіє нє імяхомь доліті до кмєтє. І сє Бзє нашіє доляшуть врзє нашіє. І сломєтє хрбти ієх, яко дзєрзєть нє імоуть на свзєцє нашіє і влацєтє жєни і дієтє нашіє до трзіщє і тамо лєншєтє єланіє і грцієм за ображє србрніє а златіє.
Сє врзієм рієчєхомь: озмєнджєтє сєн, якождє Тма по Суріє. І сє Паруніє оутщє на ви і розтрцєшєть ви, яко овчи. І крат оти отрємтєшуть, і воіє Сврьги оубояшутьсє. І сєбьто ієсє знамє, якождє у Нієпри проквєнтє лозіцє взіміє. І сє Коупало укажяшєть про ни знамє о вєнтєзє на врзіє, і то імяхомь тварєтє.
Сєбто Марь ідє на нє і Мор. Сє двіє оємщуть сили ієх і омєчуть іє под мєчє нашє. І сє мощ мєчє омєждєть ю. Сє мєжда дієляшєть ни, і мєждіа та ієсє плніа крвє. І то прєнстєнпєтє нє достоітє о ієх, коліждо ни, і такь бє. І сє Боровлєнь рєчє, якождє сьмієхомь ходяшєтє до нє. І то знамє намо рєчєть, якождє вєнтєзєтє імяхомь, яко сьмє вєндє.
І сє вєндє оусієдєшуть на зєміє ідієждє Сунє-Сурь спяшєтє внощє на златієм ложіє імать. І тамо ієх зємє єсє. Сє Сврог оцє рєчєшєть о тиа, і такождє братаріє нашіє соутє о тиє крає. І рієчєхомь о они, якождє прітєчашуть до ни за час зимєнь і подржіуть ни. І сє сила Бозька прєндє до ни, і та ни удєржяшєть до концє. А сє вєндє, і до нь ідяхомь помоцє щє молітє, і нє імієтє, якождє всак люд достоіть сєн хранєтє само.
***
Се вержене1 наше оте, і не могли овратитися назад і се вергти, і се гради наші у тяготах своїх існували. І се рече їм князь Бравелень: "Надайте поміч град градові і держіть воїв своїх, да се хранять вони силу Русі як єдину грозу ворогам, і таке і ще".
І себто жмудь рекла нам про годів, яка має Детеріха і іде до полуночі, і там у жмудів оворотили до полудня. І се ідуть на ромів, і там се перещать легіони і воїв іних і бере ругу велику од них.
І се вторглися до землі їхньої. І се Детеріх убієний був Одокрехімом2. І се годь тая Богам противна, і Ті се ізплювали їх. Се гради наші суть сірі, а старші родці наші не ізбирають іних у себе, аби ті їхнім правили. Се ідемо і до них, і варто їм речити про те і потручати на внєзапну тружду. І се трудимося для тих і сльози ллємо за тими.
Б'є крилами Матир-Сва-Слава і верещить нам о труднім часі сушни і мору говяд.
І се відаємо, якож речено єсь од Праотців, яко кельти помогли їм. І се бо ішли до них, і тако були сто літ упомождені [*мали допомогу] від тих, а також від ілмів, себоть ілерів – ми є родичі. І се Род-Рожаниць має нас до серця отчого і охраняє нас од ворогів. Себто вержемо3 нині і се молимо Богів про заступництво наше, і то буде. Тако Ясна бо є за нас.
І се повела отців наших скрізь гори і степи мимо годі. І се Дону пили – мали ту ріку нашу, якож вергли кров нашу до землі. І та є Руська Земля і буде Руська. Се бо русичі, маємо по торгу [*турботі] Сварженськиму про нас. І се творимо труд наш о житьбі. І се жмудь речить нам, яко прийде о допомозі нашій і піддерже нас против ворогів наших, коритися бо не маємо нікому. То речено на вас, і те я рік: "Поможіть у боротьбі руській супроти ворогів моїх і ваших. І се за трудний час наш не берегли себе і йдемо вмирати за Род наш".
І се огидний Яма жереть убієних. І се ворони їдять очі їхні, і се трава росте скрізь щелепень їхню. І те зріти не могли, яко утратили до гори, і землі, і силу нашу. І невже будемо одерень взяті до рала їхнього, якож комоні, тягнути орію їхню і жнива їхні вінити, да їдять хліб наш, [а ми] їмо землю.
І те не можемо се явити до мислі нашою, і шиї наші не маємо доліти [*схиляти] до кметі. І се Боги наші долають ворогів наших. І зломіть хребти їхні, яко дерзіть не мають на святощі наші, і влачити жінок і дітей наших до торжищ і тамо лишати еланам і грекам за образи срібні і золоті.
Се ворогам речемо: зникніть се, якож Тьма по Сурі [*Сонцю]. І се Парун найде на вас і розтрощить вас, яко овець. І кратно оті тремтіли, і воїв Сварги убоялися. І се б то єсь знамя, якож у Ніпри проквіте лозиця взимку. І се Купало укаже для нас знамя на звитягу над ворогами, і те маємо творити.
Се б то Марь іде на них і Мор. Се двоє оємщуть [*заберуть] сили їхні і омечуть їх під мечі наші. І се мощ меча омежує її. Се межа ділить нас, і межа та єсь полна крові. І ту переступити не достоїть для їх, тільки нам, і так було. І се Боровлень рече, якож сміємо ходити до них. І те знамя нам речеть, якож витяжити маємо, яко ми є венди.
І се венди осядуть на землі, де Суне-Сурь [*Сонце] спати вночі на златім ложі має. І там їхня земля єсь. Се Сварог отцям речить о тих, і також братарі наші суть у тім краї. І речемо о них, якож притечуть до нас за час зимень і подержуть нам. І се сила Бозька прийде до нас, і та нас удержить до кінця. А се венди, і до них ідемо помочі ще молити, і не маєте, якож всяк люд належить хранити самим.
_____
1 Яценко виправив в оригіналі на "в ране", тому переклав "болить", а Лозко за ним "ранить". Тут "вержене" – повержене, на яке здіснили напад вороги.
2 Варіант Лозко. Яценко перекладає "од укрів". Гнатюки переставляють – "Детеріх убив Одокреха" до відповідності з історичними відомостям про убивство за наказом Теодоріха римського правителя Одоакра. Також припускаємо, що слово могло бути невірно записаним і має інше значення.
3 Яценко пояснює як "падаємо на коліна", а у Лозко просто "поклоняємося".