Мъліхом Влєса, Оіцє нашє, да потягнє в Нєбі комнощь Суражоува, да внідє на ни сурі вѣшаті, злоті коловє въртєщє. То бо Суньцє нашє, іжє святяі на домовє наша. І прєд онь лік блієд єсь лік огніщ домашєн.
Сєму Бгу-огніку Сьмурьглѣ рцємо показатісє а восташєтісє Нєбєсі а сє взєті ож до мудра свѣта. Нарцємо му імєіє Огнєбъжє а ідємо сє трудіті, ак і вск дєн, мълєня утврша, тѣлєси ядимо а ідємо до полє наші трудятісє, яко Бъзі вєлѣша вску мужу, іжє чінєн єсь трудітсєся на хлѣб свуі.
Дажбовє внуці (є)стє, любімічі Бъжьскі, а Бъзі скорорала ви тако дєсніцє дьржащі. Воспоємо слву Суражіу, а такождє мисліхом до вчєрѣ, а пєнтократо слвіхом Бзі вє дєнє. Піймо бо суріцу в знак благъсті а общностщє со Бзі, кіі бо сутє во Сварзіє, тако бо піоут за щастє нь.
Воспоємо славу Суражіу – а тє комонь злат Суражіщієв скакчєт в Нєбєсі. Дому ідяхом, трудьщєся. Тамо огінь утворджіхом а ядяхом покоръм наш. Рцємо: якова єстє ласкощє Божьска до ни, а отоідємо к сну. Дєн оубо прідє – а тємє нєястьіє. Тако жє дадєхом дєсєту Оцѣм нашім, а сєнту – на Власвє. А тако прєбухомо славні, яко жє слвім Бъзі нашє а мъліхомся з тєлєси омовлєні водоу чістоу.
***
Молимо Велеса, Отця нашого, да потягне в Небі комнощь1 Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті колове вертячи. То бо Суньце наше, іже світить на домове наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх.
Сьому Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого2 світа. Наречемо його іменем Огнебоже і йдемо се трудити, як і всяк день, моління утворивши, тілеси ядимо [*насичуємо] і йдемо до полів наших трудитися, як Боги веліли всякому мужу, іже чинен єсь трудитися на хліб свій.
Дажбові внуки єсть, любимичі Божеські, і Боги скорорала ваші тако [в] десниці держачи. Воспоємо славу Суражію, і такождь мислимо до вечері, і п'ятикратно славимо Богів в день3. Пиймо бо сурицю в знак благості і общності з Богами, які бо суть во Сварзі, тако бо п'ють за щастя наше.
Воспоємо славу Суражію – і той комонь злат Суражищев скаче в Небесах. Додому йдемо, трудившись. Там огінь утворюємо і їмо покорм наш. Речемо: яка єсть ласка Божеська до нас, і одходимо ко сну. День бо прийде – і тьми не стає. Тако же даємо десяту Отцям нашим, а соту – на Власове4. І тако пребудемо славні, яко же славимо Богів наших і молимося за тілеси омовлені водою чистою.