Сє бієть кридлєма Матр-Сва Птиця, якождє врмановіє ідяшуть на нє. І тє розє до чєль даяшуть і, таквє тєцоутшє, налієзоуть на нє. А сє тєчє туга влка о краіє нашіє, яко димовє ступніє повждєняхутєсє до Сврзє, такождє Жалє плачєтьсє о ни. І клічєть Матр-Сва до Вшнієго, яквьє даял єсє єіє Огєнь до огніци нашіє. І тєі прєбєндєть о помощє. І сє моцє вржєшєть на врзіє.
І сє Гєматьрєх уступісє а годє сєн усієдєшє на Каліцю Малоу і тєчє до брєзі мршті, і такьвє зємє одєржашать до Донє. І по тоу Дону-рієціє ієсє Калка Вліка, іє кромь мєзждє ни і прєнчая плєми. І тамо годє сє біє чєтвари сєнт ляти о свє врзєх.
І тому яхомь сє ми зємє нашіу і раяхомь клоуднє зємє і єланштєма трзєхомь о мєни скутє, скєрі і туцє о србрєни і златвєни коли, і пітво і ядє вє скєра. І жіводьба нашіа бєндєтє о тє поріє клудна і мірніа. І сє годє налієзє на ни єщєжьє, і бястє пря дєсєнтє лієти, і сє удржієхомь зємє нашіє. Такожьдє імяхомь брантєсє од врзєх, якь ідяшуть о трє концє святи, окудє святи ідоуть до ни. І тоі свято: пєрвєно – Колядь, і друзє – Ярь, і Красніа Гурє, і Овсієна Вліка і Мала. Ідяшуть тіє святи, якожьдє мужь ідяшєть о градоу до сєли огнєщєньсті. І кієм зємє мірє грєндєть од ни до ініа і од ініа до ни.
***
Се б'є крилами Матир-Сва Птиця, якож верманове1 йдуть на нас. І ті роги на чоло натягають і, так текучи, налізли на нас. А се тече туга велика в краю нашім, яко димами степи наповнялися до Сварги, також Жаля плачеться за нас. І кличеть Матир-Сва до Вишнього, який дав оце їй Огень до огниці нашої. І Той прибув з поміччю. І се міць вержить на ворогів.
І се Гематьріх (Германаріх?) уступив, і годь усілася на Калицю Малу і тече до берегів морських, і так землі одержали до Дону. І по тому Дону-ріці єсь Калка Велика, є кромь між нами і прочими племенами. І там годь билася чотири сотні літ зі своїми ворогами.
І тому зайняли се ми землю нашу і раємо спокійно землю і [з] еланами торгували для обміну скотини, шкіри і туку на срібні і золоті коли [*монети]2, і питво, і їжу в шкурах3. І животьба наша була о тій порі спокійна і мирне. І се годь налізе на нас ще, і була пря десять літ, і се удержали землю нашу. Також маємо боронитись од ворогів, які йдуть із трьох кінців світу, окуда свята ідуть до нас. І ті свята: первено – Колядь, і друге – Яр, і Красна Гора, і Овсена Велика і Мала. Ідуть ті свята, якож муж іде із града до села огнищанського. І тими землями мир гряде од нас до інших і од інших до нас.
_____
1 Яценко переклав "браманове", Лозко – залишає як є, бо слово неясне: вірмени чи германці, надаючи перевагу останнім, бо далі йдеться про германського правителя, у Гнатюків – "германці". "Верман" – досить поширене прізвище серед людей германського походження.
2 Пояснення Гнатюків, у інших – "кільця".
3 Гнатюки перекладають "вє скєра" як "всяку", Яценко і Лозко – "Була шкіра…". Можливо, що мається на увазі перевезення монет, питва і їжі в шкурах, як більш легкої тари, аніж глеки.