Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження його норм.
З огляду на зазначене, джерелами адміністративного права є:
1. Конституція України (Основний Закон)
2. Законодавчі акти України:
а) закони України
б) кодифіковані акти (кодекси, положення, статути)
3. Постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові норми
4. Укази і розпорядження Президента України
5. Нормативні акти, що приймаються в органах виконавчої влади:
а) нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України
в) нормативні накази, інструкції керівників центральних органів виконавчої влади
6. Нормативні накази керівників державних підприємств, об’єднань, установ і організацій
7. Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їхніх голів).
8. Нормативні акти місцевих Рад, їхніх виконавчих органів (наприклад: рішення, що передбачають у випадку їхнього порушення адміністративну відповідальність)
9. Міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані нашою державою.
10. Акти судових органів.
Сукупність джерел адміністративного права є специфічною системою, компоненти якої зв’язані один з одним. Ознаки системи джерел адміністративного права наступні:
а) усі вони засновані на нормах Конституції і законів, що мають юридичну чинність;
б) нормативні акти вищих органів служать юридичною базою для нормативних актів органів нижчого підпорядкування, що також є джерелами адміністративного права;
в) нормативні акти вищих органів, як джерела адміністративного права, мають більшу юридичну силу порівняно з актами, що приймаються суб’єктами нижчого підпорядкування.