Поняття одиничного злочину, його види.
Складні одиничні злочини.
Поняття множинності злочинів.
Форми множинності злочинів: загальна характеристика та правові наслідки.
Поняття та види повторності злочинів.
Поняття та види сукупності злочинів.
Поняття та види рецидиву злочинів.
Одниничний злочин – це діяння, яке містить ознаки одного складу злочину, передбаченого однією статтею Особливої частини КК.
В науці кримінального права розрізняють прості і складні одиничні злочини.
Простий одиничний злочин складається з одного об’єкту, одниничних ознак об’єктивної і суб’єктивної сторони.
Складні одниничні злочини мають декілька видів:
1. складний злочин, що має:
а) два об’єкти посягання;
б) два або більше видів дій;
в) два види наслідків;
2. продовжуваний злочин, який складається з декількох чи багатьох тотожніх злочинних дій, спрямованих на досягнення однієї мети;
3. триваючий злочин, об’єктивна сторона якого виконується безперервно.
Множинність злочинівмає місце при вчиненні однією особою двох чи більше злочинів, кожний із яких утворює ознаки самостійного складу злочину і за які особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності.
Окремі злочини утворюють множинність, за умови, що:
- не сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності;
- не погашена чи не знята судимість;
- особа не звільнена за даний злочин від кримінальної відповідальності в установленому законом порядку (є невідмінена постанова про звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин);
- особа не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в зв’язку з актом амністії;
- є скарга потерпілого у справах приватного звинувачення;
- отримана згода на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом (щодо народного депутата, судді).
Ознаками множинності є:
1) одна і та ж особа одна чи в співучасті вчинила два чи більше закінчених чи незакінчених злочини;
2) кожен із злочинів передбачений самостійною кримінально-правовою нормою, він не є необхідною ознакою іншого злочину, з числа вчинених цією ж особою (немає множинності, наприклад, при заподіянні тілесних ушкоджень в ході розбою);
3) хоча б по двох злочинах не “погашені” їх юридичні наслідки;
4) хоча б щодо двох злочинів відсутні процесуальні перепони для притягнення до кримінальної відповідальності.
В теорії кримінального права питання про форми множинності злочинів залишається дискусійним вже продовж десятків років.
КК 2001 р. називає три форми множинності: повторність – сукупність – рецидив.
Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Виділяють повторність однородних і тотожніх злочинів.
Сукупністюзлочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.Розрізняють два види сукупності злочинів:1. реальну – вчинення різних чи подібних злочинів в різний час, в різних місцях і т. ін.2. ідеальну – вчинення одними діями двох або більше злочинів.Рецидивомзлочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.Залежно від того, за який злочин особу було засуджено і який злочин було вчинено знову рецидив можна поділити на такі види:
- загальний рецидив;
- спеціальний рецидив;
- пенітенціарний рецидив.
Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим КК України.