Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права:
• міжнародні договори;
• внутрішнє (національне законодавство), що стосується іноземного елемента;
• судова й арбітражна практика;
• звичаї;
• доктрини авторитетних учених.
ерелами міжнародного приватного права в юридич-•а Д* р°3Умік>ть' зокрема, форми, в яких знаходить ви-ній науці равова норма. Міжнародному приватному праву раження ру ф0рми джерел: 1) внутрішнє законодавство; відомі чо уГоди; з) міжнародні й торговельні звичаї;
2) міжнаР^д арбітражна практика. Наявність міжнародних 4) судові ча|в є особливістюджерел права цієї галузі. Тому угод та з*/£зпідставно говорити про подвійністьджерел між-можна не^риватного Права Вона полягає в тому, що, з одно-
едами ПраВа є міжнародні угоди та міжнародні го боку, /> jHIUoro _ норми законодавства та судова практика звичаї, а .р5КаВ) а також звичаї, що застосовуються у сфері окремих jj мореплавства. Подвійність джерел указаної галузі торпвлі лдиває На єдність предмета регулювання — цивіль-права не ВідНОСИНИ 3 "іноземним елементом". Згадана влас-но-правоР£ЄрЄЛ Іфава завжди викликає питання щодо їх тивість ^силн так, у конституціях держав, інших норма-юридично.^ звичайно закріплюється юридична сила норм тивних » л держави та актів, прийнятих на її основі, а також конститу их угод питання щодо примату одних норм перед міжнаро/у рівноцінності чи визнання як однієї юридичної Іншими, ^кріплено в конституціях ФРН, Італії, Франції, Ту-системи ^^алу? Португалії, Ірландії та ін. нісу, СеИдад^ Конституція США прирівнює за юридичною
одні договори, укладені цією державою, до самої іії та національних законів США, а також зазначає, уникнення протиріч із законами окремих штатів ці що у раз користуються пріоритетом (п. 2 ст. VI). Конституція договори^стить загальне положення, відповідного до якого чфанци * договори та угоди, ратифіковані чи схвалені у м1жнаР°'>йому порядку, після опублікування користуються