У всіх правових відносинах від імені держави як суб'єкта МІШ діють уповноважені нею суб'єкти:
• глава держави;
• уряд;
• закордонні представництва;
• міністерства та відомства;
• окремі посадові особи та ін.
Тому важливо розмежовувати функції вказаних осіб, які діють від імені держави, від функцій осіб, які діють від свого імені. Так, якщо зовнішньоекономічні угоди здійснюються не державою, а через самостійних юридичних осіб, включаючи і державні підприємства, імунітет держави не відіграє істотної ролі для зовнішньоекономічної діяльності. В тих же випадках, коли держава здійснює цивільно-правові угоди з іноземним елементом, на думку ряду вчених, існує презумпція, що зобов'язальні відносини держави підпорядковуються тільки законам цієї держави. Але дане твердження часто спростовується на практиці на основі принципу автономії волі сторін.
Україна може бути суб'єктом міжнародного публічного права,наприклад, як учасниця Міжнародної угоди ООН з цукру 1992 р.1 Як суб'єкт міжнародних економічних відносин наша держава визнається членами "великої сімки" (СІЛА, Канада, Японія, Франція, ФРН, Великобританія, Італія). Беручи участь як суб'єкт права у міжнародній діяльності, зокрема в міждержавних організаціях (ООН, Міжнародному валютному фонді та ін.), Україна водночас може бути й суб'єктом приватно-правовихвідносин. Це підтверджується і її нормативними актами. Положення Конституції України, Декларації про державний суверенітет, Законів України "Про економічну самостійність України", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших засвідчують, що держава Україна є самостійним суб'єктом у здійсненні правовідносин з іноземними суб'єктами права. Позитивним є те, що в проекті Цивільного кодексу України вказується, що до цивільно-правових відносин з "іноземним елементом" за участю держави застосовуються правила книги восьмої проекту на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом (ст. 1573).
Україна може виступати стороною в угодах з іноземного інвестування, оренди майна за кордоном. Вона є й власником майна, розміщеного за її межами. Наприклад, Україна є власником чималої кількості посольських приміщень за кордоном, будує власні комплекси для посольств, консульств, займається ремонтом та реконструкцією представництв у багатьох державах.
У свою чергу, в Україні може розмішуватися майно іноземних суб'єктів права. Так, іноземні дипломатичні представництва, консульські установи та міжнародні урядові організації можуть самостійно придбати, орендувати, використовувати на безоплатній основі споруди та приміщення, здійснювати перебудову, добудову приміщень згідно з Положенням про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р.1
Реалізуючи свої майнові права, Україна може бути учасником СП.
Так, Кабінет Міністрів України постановами № 1423 та № 13375/13 ще 1993 р. ініціював створення акціонерного товариства "Елаєнт Київ" — спільного підприємства з переробки небезпечних старих боєприпасів. Засновниками цього СП стали Уряд України, компанія "Елаєнт Тексістемс" (США) і "Рапіербейз Лтд" (Великобританія)2.
Україна може бути стороною у правовідносинах з продажу іноземним громадянам майна, цінних паперів, приміром, облігацій внутрішньої державної позики. І навпаки, держава може заборонити вчинення певних дій. Так, до набрання чинності законодавством України про роздержавлення майна постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р.3 було заборонено випуск та реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам поза межами України.
Україна може спадкувати майно, розміщене за кордоном. Тому відповідно до вимог Митного кодексу України через її митний кордон вільно переміщуються речі, які належать до спадщини України. Валюта й цінності, які складають цю спадщину, можуть ввозитися на її митну територію в порядку, встановленому законодавством України (статті 55, 56 Митного кодексу України1). Відповідно до підпункту "а" п. 2 ст. З Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 р.2 не підлягає оподаткуванню митна вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які перейшли у власність держави за правом спадкоємства та ввозяться в Україну. При цьому підставою для ввезення в Україну предметів, що входять до складу її спадщини, відкритої за кордоном, є легалізовані у встановленому порядку документи про право на спадщину та про належність цих предметів до складу спадщини (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).