Укладення договору. Конвенція докладно регулює порядок укладення договору (частина друга): направлення оферти, акцепт, вступ договору в дію.
Пропозиція про укладення договору є офертою,якщо вона (ст. 14):
1) адресована одному або кільком конкретним особам;
2) достатньо визначена, тобто вказано товар і прямо чи побічно встановлюються кількість і ціна або передбачається порядок їхнього визначення;
3) виражає намір оферента бути пов'язаним у разі акцепту. Стаття 19 закріплює принцип дзеркальності акцепту —він не повинен істотно змінювати умови оферти. Перелік умов, що істотно змінюють умови оферти: ціна, платіж, якість і кількість товару, місце й термін постачання, обсяг відповідальності, вирішення спорів.
Договір вважається укладеним з моменту одержання оферентом акцепту.Дане положення є важливим, оскільки правові системи держав континентального й англо-американського права дотримуються різних позицій у цьому питанні: перші — «теорії одержання» (вступ акцепту в силу пов'язується з одержанням його оферентом), другі — «теорії поштової скриньки» (акцепт набирає сили після його відправлення).
Віденська конвенція 1980 р. поширюється на договори, в яких комерційні підприємства сторін знаходяться у різних державах: якщо ці держави є договірними державами або якщо відповідно до норм міжнародного приватного права застосовується право договірної держави. Та обставина, що комерційні підприємства сторін знаходяться у різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з таких, що мали місце до чи в момент його укладення ділових відносин або обміну інформацією між сторонами. Ні національна належність сторін, ні цивільний чи торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовуванос-ті Віденської конвенції 1980 р.
Конвенція не застосовується до продажу товарів: 1) які набуваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час чи у момент укладення договору не знав чи не повинен був знати, що товари набуваються для такого використання; 2) з аукціону; 3) в порядку виконавчого провадження або іншим способом відповідно до закону; 4) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; 5) суден водного та повітряного транспорту, а також суден на повітряній подушці; 6) електроенергії.
Положення Конвенції не застосовують також до договорів:
1) на постачання товарів, що їх слід виготовити, якщо сторона-замовник зобов'язується поставити значну частину матеріалів, необхідних для виготовлення таких товарів;
2) у яких обов'язки сторони, що поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи чи наданні інших послуг.
Регулюючи порядок укладення договору купівлі-пррдажу і права та обов'язки продавця і покупця, які виникають із такого договору, Конвенція не торкається: 1) чинності самого договору або окремих його частин, а також звичаїв; 2) регулювання питань власності на проданий товар; 3) регламентації відповідальності продавця за шкоду, заподіяну товаром здоров'ю особи чи її смертю.
Для Віденської конвенції 1980 р. характерною є диспозитивність. Вона виявляється у широкій автономії волі сторін, які за взаємною згодою можуть застосовувати цю конвенцію повністю або частково. Диспозитивність Конвенції виявляється і в тому, що сфера її застосування може бути обмежена використанням державою-учасшщею заяв та застережень, чим і скористалися під час її ратифікації Аргентина, Данія, Китай, Норвегія, США, Угорщина, Україна, Фінляндія, Швеція. Відповідно до одного із застережень України для угод, укладених суб'єктами підприємницької діяльності з місцезнаходженням в Україні, обов'язковою є письмова форма незалежно від місця їх здійснення. Письмовою формою у розумінні цієї Конвенції є повідомлення телеграфом та телетайпом. Для держав, які не зробили такого застереження, чинною є ст. 11 Конвенції, яка допускає як усну, так і письмову форму укладення чи підтвердження договору, а також використання будь-яких засобів, у т. ч. й показів свідків для доказування договору купів-лі-продажу.
Важливе значення мають норми Конвенції, що визначають порядок укладення договору купівлі-продажу. Адже договори можуть укладатися між так званими "відсутніми" сторонами шляхом листування, обміну телеграмами, телефаксами тощо. Найскладнішим у цьому випадку вважається питання про визначення місця укладення контракту, тобто моменту, коли зобов'язання сторін набуватимуть для них юридичного значення.
Віденська конвенція 1980 р. регулює укладення договорів купівлі-продажу через обмін офертою та акцептом.
Офертою вважається пропозиція про укладення договору, адресована одній або декільком конкретним особам. Вона повинна бути достатньо визначена та виражати намір оферента бути зобов'язаним у випадку акцепта. Пропозиція є достатньо визначеною, якщо в ній названо товар, встановлюються у прямій чи непрямій формі його кількість та ціна або передбачено порядок їх визначення.
Акцептом вважається заява або інша поведінка адресата оферти, які виражають згоду з офертою. Відповідь на оферту не повинна містити додаткових умов, обмеження чи зміну умов договору, інакше така відповідь буде зустрічною офертою. Додатковими чи відмінними умовами можуть бути пропозиції стосовно ціни, порядку платежів, якості та кількості товару, місця та строків поставки, обсягу майнової відповідальності, порядку розгляду спорів.
Відповідно до Конвенції оферта може бути звичайна (відзивна) або безвідзивна. Оферта може бути відзивна: 1) якщо в ній якимось чином зазначається, що вона є такою, наприклад, встановлюється строк для відповіді на неї; 2) якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як безвід-зивну і адресат оферти діяв відповідно.
Договір вважається укладеним в момент, якщо акцепт оферти вступає в силу. Відповідь на оферту, яка має за мету бути акцептом, але містить доповнення, обмеження чи інші зміни, є відхиленням оферти і становить собою зустрічну оферту. Проте, відповідь на оферту, яка має за мету бути акцептом, але містить додаткові чи відмінні умови, які не змінюють суттєво умов оферти, є акцептом, якщо тільки оферент без неоправданої затримки не заперечить усно проти цих розбіжностей чи не направить повідомлення про це. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти із змінами, які є в акцепті. Додатковими чи відмінними умовами вважаються такі умови, що торкаються ціни, платежів і кількості товару, місця і строку поставки, обсягу відповідальності однієї із сторін перед іншою або вирішення спорів.
Сплив строку для акцепта, що встановлений оферентом у телеграмі чи листі, починається з моменту здачі телеграми для відправлення або з дати, яка вказана у листі, або якщо така дата не вказана, з дати, вказаної на конверті. Сплив строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу чи з допомогою моментального зв'язку, починається з моменту отримання оферти її адресатом. Якщо час спливу терміну, встановленого для акцепта, охоплює державні свята або неробочі дні, вони не включаються при вирахуванні цього терміну.
Проте, якщо повідомлення про акцепт не може бути доставлене за адресою оферента в останній день вказаного строку внаслідок того, що цей день у місці знаходження комерційного підприємства оферента припадає на державне свято або неробочий день, строк продовжується до першого наступного робочого дня.