У 1 питанні цієї теми наведено два види покарань, що можуть призначатися і як основні і як додаткові. При цьому слід наголосити, що закон допускає застосування вказаних двох видів покарань одночасно — одне з них застосовується як основне, а друге — як додаткове.
Штраф (ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині КК.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу.
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК.
У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити не-сплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами з розрахунку: один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Особливістю штрафу як основного покарання є те, що в разі призначення його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків воно складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно (ч. З ст. 72 КК).
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання передбачене у 140 санкціях статей Особливої частини КК.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні або позбавлення волі на певний строк — воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а в разі призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК — з моменту набрання законної сили вироком.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1. Система покарань.
2. Загальна характеристика покарань, не пов'язаних з обмеженням чи позбавленням волі.
3. Основні покарання.
4. Додаткові покарання.
5. Покарання, які можуть застосовуватись і як основні і як додаткові.
6. Особливості застосування довічного позбавлення волі.