Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65—67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
Виходячи зі змісту цього положення призначення покарання за незакінчений злочин вимагає обов'язкового застосування загальних засад, встановлених статтями 65—67 КК. Тобто, призначення покарання за незакінчений злочин має відбуватися:
• у межах санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин;
• відповідно до положень Загальної частини КК;
• з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 КК, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68 КК).
Підстави й межі відповідальності співучасників визначаються ст. 29 КК відповідно до кримінально-правової оцінки діяння, вчиненого виконавцем. Дії виконавця (співвиконавців) кваліфікуються за відповідною кримінально-правовою нормою Особливої частини КК. Дії організатора, підбурювача та пособника кваліфікуються за тією ж кримінально-правовою нормою Особливої частини КК, що і дії виконавця, але з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.
Врахувати характер участі особи у вчиненні злочину означає врахувати роль кожного співучасника. Судова практика визнає більш небезпечною особу виконавця й організатора. За загальним правилом роль підбурювача й пособника визначається як менш небезпечна.
Врахування ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину потребує з'ясування ступеня його активності при виконанні конкретної ролі як взагалі, так і у зіставленні з роллю інших співучасників.