Студенти повинні мати на увазі, що існують відміни між призначенням покарання за сукупністю вироків і призначенням покарання за сукупністю злочинів. Якщо засуджений після постановления вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (ч. 1 ст. 71 КК).
Ознаки сукупності вироків:
• вчинення нового злочину після постановления вироку за раніше вчинений злочин;
• покарання за попереднім вироком на момент вчинення нового злочину особа відбула не повністю.
Правила ст. 71 застосовуються у випадках учинення нового злочину після проголошення вироку за попередній злочин, зокрема й тоді, коли вирок ще не набрав законної сили.
Такими, що не відбули покарання за попереднім вироком, вважаються особи, які: зовсім не відбували реально призначеного покарання; перебувають у стані його фактичного відбування; особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79 КК) — протягом іспитового строку; умовно-достроково звільнені (ст. 81 КК) — протягом невідбутої частини покарання; особи, яким невідбута частина покарання замінена більш м'яким покаранням (ст. 82 КК) — протягом відбуття більш м'якого покарання.
За сукупністю вироків покарання призначається у два етапи:
а) призначається покарання за новий злочин;
б) призначається остаточне покарання.
Призначення покарання за новий злочин відбувається на загальних підставах, тобто з дотриманням вимог загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК).
Призначення остаточного покарання відбувається шляхом приєднання до призначеного за новий злочин невідбутої частини покарання за першим вироком. Невідбутим може бути покарання в повному обсязі або в конкретній частині. Якщо особа раніше була звільнена від відбування покарання з випробовуванням, то невід-бутою частиною є увесь строк покарання, який був призначений судом. За умовно-дострокового звільнення невідбутою вважається та частина покарання, від якої особа була фактично звільнена. Якщо частина покарання замінялася на більш м'яке покарання, то невідбутою частиною є строк більш м'якого покарання.
За складання покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За складання покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, коли хоча б один зі злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. За складання покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі (ч. 2 ст. 71 КК).
Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
З питання.Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
У разі застосування принципу часткового або повного складання покарань нерідко виникає необхідність складання різних за видом покарань, призначених за окремі злочини. Правила складання різнорідних покарань встановлені в ст. 72 КК.
У разі складання покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення (ч. 1 ст. 72 КК):
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
а) один день тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні або арешту;
б) два дні обмеження волі;
в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
г) вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні або арешту відповідають:
а) два дні обмеження волі;
б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
У разі призначення покарання за сукупністю злочинів або вироків у вигляді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч. 2 ст. 72 КК).
Згідно з ч. З ст. 72 КК основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в разі призначення їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. В ч. 4 ст. 72 КК зазначається, що додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72. При призначенні покарань, не зазначених у цій частині даної статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
У строк відбуття покарання зараховується весь час утримання особи під вартою: час затримання як підозрюваного у злочині; час перебування під вартою як міра запобіжного заходу; час перебування в психіатричному стаціонарі у зв'язку з проведенням судово-психіатричної експертизи; час перебування особи на примусовому лікуванні (якщо на психічну хворобу особа захворіла після вчинення злочину), у разі її одужання.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
2. Призначення покарання за сукупністю вироків.
3. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.