Звільнення від покарання за хворобою застосовуються у випадках, коли досягнення мети покарання стає нереальним через хворобу винної особи.
Стаття 84 КК регулює обставини, за яких особа, що відбуває покарання, звільняється від покарання у зв'язку з хворобою. Кримінально-правова норма передбачає такі види хвороби:
• захворювання особи на психічну хворобу під час відбування покарання;
• захворювання на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання;
• непридатність військовослужбовців до військової служби за станом здоров'я.
Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92—95 КК.
Особа, яка після вчинення злочину або постановления вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.
У разі одужання осіб, зазначених у ч. 1 і 2 ст. 84 КК, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.