Під час вивчення цієї теми студенти повинні пам'ятати, що судимість обмежує права людини лише певний, чітко визначений у законі строк. Громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом України (ст. 76 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути суддею (ст. 7 Закону «Про статус суддів»).
Судимість — це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.
Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості (ч. 1 ст. 88 КК).
Кримінально-правове значення судимості:
1)судимість впливає на визнання злочину повторним (ч. 4 ст. 32 КК);
2) судимість за умисний злочин є обов'язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення особою нового умисного злочину (ст. 34 КК);
3) повторність злочину та рецидив є обставиною, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67);
4) за наявності судимості неможливе звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зі зміною обстановки (ст. 48 КК), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);
5) судимість в деяких кримінально-правових нормах Особливої частини є кваліфікуючою обставиною. Наприклад, хуліганство, вчинене особою, яка раніше була судимою за хуліганство (ч. З ст. 296 КК);
6) передбачає більш суворі умови умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п. 2 ч. З ст. 81 КК), а також за умови заміни невідбутої частини покарання більш м'яким щодо особи, яка до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь-якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі (п. 2 і 3 ч. 4 ст. 82 КК).