На відміну від примусових заходів медичного характеру, які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується «до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб». Застосування такого примусового лікування є правом, а не обов'язком суду.
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ч. 1 ст. 96 КК).
Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. до хвороб, які становлять небезпеку для інших осіб, відносять: туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепру, хронічний алкоголізм, наркоманію, а також карантинні захворювання (ст. 53 КК).
У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження валі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах (ч. 2 ст. 96 КК).
Порядок застосування і виконання примусового лікування щодо засуджених до позбавлення волі осіб регламентується ст. 77 ВТК. Якщо під час відбування покарання в місцях позбавлення волі буде встановлено, що засуджений має хворобу, котра становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та він відмовляється від лікування, адміністрація колонії вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування.
Втеча зі спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього тягне відповідальність за ст. 394 КК.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.
2. Особи, до яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
3. Види примусових заходів медичного характеру.
4. Продовження, припинення, зміна примусових заходів медичного характеру.
5. Поняття примусового лікування.