З питання. Звільнення від відбування покарання з випро­буванням

Звільнення від відбування покарання з випробуванням до не­повнолітніх застосовується на тих же засадах, як і щодо дорослих

(статті 75—78 КК), з урахуванням особливостей, передбачених ст. 104 КК.

КК передбачає такі підстави для звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням:

1) засудження неповнолітнього до покарання у вигляді позба­влення волі на строк не більше п'яти років;

2) є можливість виправлення неповнолітнього без реального відбування призначеного йому покарання.

Застосування до неповнолітнього звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням не обумовлюється кількістю вчинених злочинів, а також ступенем їх тяжкості.

У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням йому встановлюється іспитовий строк від одного до двох років. При цьому суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудже­ним та проведення з ним виховної роботи.

На неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з ви­пробуванням, можуть бути покладені ті ж обов'язки, вказані у ст. 76 КК, що й на дорослих, до яких застосований аналогічний захід.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням неповнолітнього та підстави скасування такого зві­льнення визначені у ст. 78 КК. У разі вчинення неповнолітнім протягом іспитового строку нового злочину йому призначається покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК. При цьому мають дотримуватися також обмеження, визначені ч. 2 ст. 103 КК, тобто, остаточне покарання у будь-якому разі не може перевищувати 15 років позбавлення волі.