Види виправно-трудових установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі:
* виправно-трудові колонії;
* тюрми;
* виховно-трудові колонії — відбувають покарання неповнолітні віком до вісімнадцяти років.
Враховуючи те, що студенти КНЕУ не вивчають курс кримінально-виконавчого права, в посібник включена окрема тема, яка розкриває основні положення цієї галузі права. Тема має ознайомчий характер і не обов'язкова для вивчення.
Види виправно-трудових колоній:
• колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності;
• колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини;
• колонії загального режиму;
• колонії посиленого режиму;
• колонії суворого режиму;
• колонії особливого режиму.
Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях:
• загального режиму — вперше засуджені за нетяжкі злочини;
• посиленого режиму — вперше засуджені за тяжкі злочини;
• суворого режиму — засуджені за особливо небезпечні державні злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
• особливого режиму — засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування чи амністії.
Засуджені до позбавлення волі жінкивідбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за особливо небезпечні державні злочини, і жінки, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування чи амністії.
Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно від ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, кількості судимостей, особи і поведінки засудженого.
Засуджені жіночої статі, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію загального режиму.
Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію вирішується судом за поданням начальника виховно-трудової колонії, погодженим з комісією в справах неповнолітніх.
У порядку, встановленому ст. 410 КПК України, засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути представлені до переведення для відбування покарання з колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше було призначено судом, а особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, з направленням у колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, й особи, засуджені за умисні злочини з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини, — у колонії загального режиму; засуджені, яких було переведено з колонії особливого режиму в колонію суворого режиму, — у колонію особливого режиму; з виправно-трудової колонії — у тюрму на строк не більше трьох років з відбуванням решти строку покарання в колонії; з виховно-трудової колонії загального режиму — у виховно-трудову колонію посиленого режиму.
Під злісним порушенням засудженими вимог режиму відбування покарання слід розуміти невиконання ними законних вимог адміністрації; необгрунтовану відмову від праці (не менш як три рази протягом року); вживання спиртних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин; виготовлення, зберігання, купівлю, розповсюдження заборонених предметів; участь в азартних іграх; дрібне хуліганство; систематичне ухилення від лікування захворювань, небезпечних для оточуючих (активна форма туберкульозу, венеричні хвороби), а також вчинення засудженим протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання за умови, коли за кожне з цих порушень за постановою чи наказом начальника або уповноважених на те осіб були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.