Починаючи вивчати курс кримінального права, необхідно звернути увагу на те, що «кримінальне право» походить від лат. слова crimen — злочин. Відповідно кримінальне право — наука про злочини, а Кримінальний кодекс — Кодекс про злочини.
Поняття кримінального права використовується в двох значеннях:
1) галузь законодавства України;
2) самостійна галузь права, тобто юридична навчальна дисципліна про історію та теорію кримінального права, чинний кримінальний закон, практику його застосування.
Використання поняття кримінального права як галузі права, науки і навчального курсу базується на єдиній нормативно-правовій базі — системі чинних норм кримінального права, тобто галузі кримінального законодавства України.
Кримінальне право відрізняється від інших галузей права особливими завданнями, своїм предметом охорони, а також специфічним предметом і методом правового регулювання.
Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.
Кримінальне право як сукупність правових норм встановлює:
1) які порушення закону визнаються злочинами;
2) які види покарання призначаються за їх учинення;
3) що є підставою кримінальної відповідальності;
4) умови, підстави та порядок призначення покарання;
5) умови, підстави та порядок звільнення від покарання. Особливістю кримінального права як галузі права є:
1) кримінально-правові норми приймаються тільки Верховною Радою України;
2) тільки кримінальне законодавство визначає, які правопорушення визнаються злочином та які покарання призначаються за їх учинення;
3) тільки кримінальний закон визначає види та міру покарання за злочин.
Кримінальний закон — це акт вищого органу державної влади, який визначає підстави кримінальної відповідальності, визнає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри покарання за їх учинення. Єдиним законодавчим актом України є Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року і введений в дію з 1 вересня 2001 року. КК України складається з Загальної та Особливої частин з, відповідно, 15 розділів, 108 статей і 20 розділів, 339 статей, а також Прикінцевих та перехідних положень і додатком з переліком майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду.
Тобто, специфічною рисою кримінального права України є те, що його джерела — норми кримінального права формулюються тільки у законах. У ч. 1 п. 22 ст. 92 Конституції вказується, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Вони можуть також міститися в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з Конституцією України, охороняти особу, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань.
Частина 1 ст. 1 КК України закріплює своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Зі змісту цієї кримінально-правової норми ми бачимо, що основним завданням КК України є 1) правове забезпечення охорони певних соціальних відносин і 2) запобігання вчинення злочинам.
Засобом захисту є встановлення вичерпного переліку суспільно небезпечних діянь, які визнаються злочинами, та встановлення відповідних мір кримінального покарання.
Кримінальне право, виконуючи певні задачі, які перед ним ставляться, здійснює ряд функцій:
охоронну — охорона найбільш важливих соціальних цінностей від злочинних посягань;
попереджувальну — посягання на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, тягне за собою кримінальну відповідальність;
виховну — виховує у громадян гідне ставлення до суспільних цінностей;
регулятивну — встановлює види та розміри покарання, зняття та погашення судимості тощо.
Предметом регулювання кримінального права виступають суспільні відносини, які виникають унаслідок вчинення злочину. Вони звуться кримінально-правові відносини. Ці відносини виникають з моменту порушення особою норм кримінального закону, в зв'язку з чим відповідна особа повинна понести кримінальне покарання.
Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а з іншого — держава в особі уповноважених на те органів чи осіб (це органи дізнання, слідства, прокуратури, суду тощо). Зазначені органи мають право і зобов'язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана понести покарання та інші обмеження, пов'язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Кримінально-правові відносини закінчуються після реалізації кримінального покарання.