Питання. Чинність кримінального закону в просторі

Слід зазначити, що чинність закону про кримінальну відпові­дальність у просторі базується на таких принципах:

• територіальному;

• громадянства;

• космополітичному (універсальному). Територіальний принцип чинності закону про кримінальну

відповідальність сформульований у ст. 6 КК і полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кри­мінальній відповідальності на підставі КК України.

Злочин вважається вчиненим на територіїУкраїни у випад­ках, коли:

1) він розпочатий і закінчений на території України;

2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України;

3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за ме­жами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на тери­торії України (наприклад, постріл було зроблено з території Мол­дови, а смертельне поранення особи сталося на території України).

Поняття території України визначається нормами державного та міжнародного права. Згідно зі ст. 1 Закону «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лі­нії, котрі визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними до­говорами України (ст. 2 цього Закону).

Поняттям «територія України»охоплюються:

1) суша, море, річки, озера та інші водойми, надра землі в ме­жах кордонів України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальними водами (територіальним морем);

2) військові кораблі, приписані до портів на території України, котрі знаходяться у відкритому морі під прапором України, у те­риторіальних водах або портах іншої держави;

3) невійськові кораблі, приписані до портів на території України, котрі знаходяться у відкритому морі під прапором України;

4) військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на території України, котрі знаходяться у відкритому повітряно­му просторі під розпізнавальним знаком України, у повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;

5) невійськові повітряні судна України, приписані до аеропортів на території України, котрі знаходяться поза її межами у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

Сфера застосування закону про кримінальну відповідальність поширюється також на окремі об'єкти, які не є територією України.До них належать:

1) континентальний шельф, під яким розуміється поверхня й надра морського дна районів, які прилягають до узбережжя чи до островів України, за зоною територіального моря до глибини 200 м або за цією межею до таких місць, де глибина вод, що його покри­вають, дозволяє вести розробку природних багатств цих районів*;

2) виключна (морська) економічна зона, тобто морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи ра­йони навколо островів, що їй належать. її ширина становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що й територіальне море України *;

3) підводні телеграфні кабелі й трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря;

4) наукова станція, розташована на острові Галіндес в Антарктиді;

5) запущені в космос об'єкти, що належать Україні.
Відповідно до ч. 1 ч. 6 КК України особи, які вчинили злочин

на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. В ч. 4 ст. 6 КК зазначається, що питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іно­земних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території Украї­ни вирішується дипломатичним шляхом.

Відповідно до міжнародних угод і законів України із кри­мінальної юрисдикції України виключені іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом. До відповіда­льності такі особи притягуються державою, представниками якої вони є***.

Повний дипломатичний імунітетмають: глава дипломатич­ного представництва (посол, посланник, повірений у справах), члени дипломатичного персоналу дипломатичного представниц­тва з дипломатичним рангом (радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торго­вих представників, помічники аташе), а також члени їхніх сімей, якщо вони не громадяни України.

Сфера дії закону про кримінальну відповідальність на континентальному шельфі стосується лише злочинів, пов'язаних із розробкою його мінеральних і живих ресурсів, провадженням бурових робіт, спорудженням, експлуатацією й використанням штучних островів, установок, споруд, здійсненням наукових досліджень, захистом і збереженням морської сфери тощо.

Суверенні права та юрисдикція України у виключній (морській) економічній зоні стосуються розвідки, розроблення і збереження природних ресурсів як живих, так і нежи­вих, управління цими ресурсами, інших видів діяльності з економічної розвідки та розроб­лення зазначеної зони.

Див.: Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 p., Віден­ська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. та Положення про дипло­матичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвер­джене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93.

Обмежений дипломатичний імунітетмають консульські по­садові особи і консульські службовці, члени адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичних представ­ництв, а також представники і посадові особи міжнародних орга­нізацій, члени парламентських та урядових делегацій. Ці особи не підлягають юрисдикції України лише щодо злочинних діянь, вчинених ними під час виконання своїх службових обов'язків.

Принцип громадянства (національний) полягає в тому, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно прожи­вають в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не перед­бачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК). Підстави та­кої відповідальності відображають зумовлений громадянством України постійний правовий зв'язок особи з державою у формі їх взаємних прав та обов'язків. Зокрема, громадяни України згідно з Конституцією України зобов'язані неухильно додержуватися Кон­ституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції"), а держава зобов'язана відповідати перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції).

У ст. 61 Конституції України сказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Виходячи з зазначеного, в ч. 2 ст. 7 КК закріплено: якщо громадянин України або особа без грома­дянства, яка постійно проживає в Україні, за вчинений за кордо­ном злочин зазнали кримінального покарання за межами України, то вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідаль­ності за ці злочини в Україні. Згідно з ч. 1 ст. 9 КК у разі вчинен­ня зазначеними особами нового злочину на території України, при його кваліфікації, призначенні за нього покарання, звільненні від кримінальної відповідальності чи покарання суд має врахува­ти правові наслідки вироку суду іноземної держави.

Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають по­стійно в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародни­ми договорами (ст. 8 КК).

Суть цього принципу полягає у спільності інтересів кількох держав у боротьбі зі злочинами, відповідальність за які випливає з міжнародних конвенцій, договорів тощо. Наприклад, ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК), пору­шення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), піратство (ст. 446 КК).

В інших випадках іноземці та особи без громадянства, що по­стійно не проживають в Україні, підлягають кримінальній відпо­відальності за вчинені за її межами особливо тяжкі злочини про­ти прав і свобод громадян України або інтересів України (ст. 8 КК). Це положення базується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, відповідно до яких Україна має право карати іноземців за діяння, вчинені ними за її межами, як­що вони спрямовані проти прав і свобод громадян нашої держави або ставлять під загрозу її інтереси.

Цей принцип виключає притягнення до кримінальної відпові­дальності зазначених осіб, якщо вони були засуджені за вчинені злочини іноземним судом та відбули за них покарання.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами Украї­ни, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (ч. 1 ст. 10 КК). В той же час іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена між­народними договорами України (ч. 2 ст. 10 КК). Видачі на під­ставі міжнародних угод іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або для відбу­вання покарання підлягають також іноземці та особи без грома­дянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили зло­чини поза межами України і перебувають на її території (ч. З ст. 10 КК). Слід зазначити, що відповідно до ст. 26 Конституції України не підлягають видачі іноземні громадяни й особи без громадянства, яким Україною було надано притулок.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

2. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі.

3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у про­сторі. Поняття території України та поняття місця вчинення злочину.

4. Характеристика принципу громадянства та універсального принципу згідно з чинним законодавством.

5. Принцип екстрадиції та правові наслідки засудження особи за межами України.