Визначаючи вид відповідальності за ті чи інші правопорушення, законодавець враховує цілий ряд обставин:
• ступінь суспільної небезпечності правопорушень;
• їх поширеність;
• реальну можливість ефективної боротьби з такими правопорушеннями;
• наявні в суспільстві традиції, звички;
• оцінку суспільством тих чи інших діянь тощо.
Правопорушення — це вчинене деліктоздатною особою суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків.
Залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочинні і проступки.
Злочинний вид правопорушенняпередбачений Кримінальним кодексом, тобто суспільно небезпечні, кримінально протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.
Проступкиподіляються на адміністративні, дисциплінарні та цивільно-правові.
Адміністративні проступки — такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність.
Дисциплінарні проступки — посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, протиправні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них нормативно-правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність.
Цивільно-правові проступки — шкідливе, протиправне, винне порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих із ними майнових та особистих відносин, передбачених нормами цивільного права.
Розрізняються злочини та інші правопорушення, перш за все, за ступенем їх суспільної небезпечності. Ступінь суспільної небезпечності визначається формою і видом вини, мотивом і метою, способом, місцем, обстановкою вчинення діяння і його наслідками. Законодавцем найчастіше розмежування здійснюються за наслідками вчинення діяння і, перш за все, за розміром заподіяної шкоди.
Найчастіше виникає питання про відмежування злочинів і адміністративних правопорушень. Критерієм такого розмежування є:
1) розмір заподіяної шкоди (наприклад, розкрадання майна, вчинене шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), за вартості викраденого до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою відповідальність за ст. 51 КпАП, а за вартості викраденого понад цю суму — тягне кримінальну відповідальність за ст. 185 КК);
2) вартість предмета правопорушення (наприклад, незаконне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), тягне за собою кримінальну відповідальність згідно зі ст. 201 КК, якщо ж ця сума менша, то таке діяння вважається адміністративним проступком, відповідальність за який передбачена ст. 209 КпАП);
3) наслідки правопорушення (наприклад, ст. 164 КпАП передбачає відповідальність за заняття господарською діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачене законом, а ст. 202 КК визнає це діяння злочином за умови, що воно було пов'язане з отриманням особою доходу у великих розмірах (сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян));
4) ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, яка визначається всіма ознаками вчиненого діяння (наприклад, вчинення особою дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян, зокрема, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії є дрібним хуліганством і кваліфікуються за ст. 173 КпАП, а якщо цими діями грубо порушується громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, то вважається кримінально караним хуліганством і кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК).
Розмежування злочинів та інших правопорушень за ступенем їх суспільної небезпечності досить часто потребує визначення змісту оціночних ознак складу злочину, що використовуються законодавцем. Оціночні ознаки в Кримінальному кодексі вживаються в основному або як ознаки діяння, або ж як ознаки наслідків: «злісне» ухилення від сплати встановлених коштів на утримання дітей (аліментів) (ст. 164 КК); «грубе» порушення громадського порядку, «явна» неповага до суспільства (ст. 296 КК), обман покупців чи замовників «у значних розмірах» (ст. 225 КК).
З питання.Класифікація злочинів
Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:
• невеликої тяжкості — передбачено покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш
м'яке покарання;
• середньої тяжкості — передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
• тяжкі — передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років;
• особливо тяжкі — передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1. Поняття та ознаки злочину.
2. Криміналізація суспільно небезпечних діянь.
3. Декриміналізація суспільно небезпечних діянь.
4. Малозначність діяння.
5. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
6. Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості.