Суспільно небезпечне діяння є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину.
Діяння — це суспільно небезпечний, протиправний, свідомий, вольовий акт поведінки людини.
Ознаки діяння:
* Суспільна небезпечність полягає в тому, що злочинне діяння спричиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином дія чи бездіяльність, котра хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі.
* Протиправність означає, що діяння є злочином, передбаченим КК (ч. 1 ст. 11 КК).
• Вольове діяння полягає в прояві волі особи. Особа не несе кримінальної відповідальності, коли вона вимушена діяти проти власної волі під впливом фізичного примусу, внаслідок якого воля особи була повністю паралізована і вона не могла керувати своїми вчинками (ст. 40 КК). Психічний примус (погроза вбивством, завданням тілесних ушкоджень, знищенням майна, шантаж, інші подібні дії) та фізичний примус, унаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями, виключають кримінальну відповідальність за завдання шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо особа, що зазнала такого впливу, була у стані крайньої необхідності. Кримінальна відповідальність не настає за непереборної сили, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов'язок.
• Свідоме діяння — особа, яка його вчинює, усвідомлює свої дії (бездіяльність) і керує ними.
Діяння у злочинах проявляється у формі:
♦ Дії. Наприклад, грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) і багато інших злочинів.
♦ Бездіяльності. Наприклад, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо.
♦ Дії чи бездіяльності. Наприклад, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК), службова недбалість (ст. 367 КК).
Дія — активна, суспільно небезпечна, вольова, свідома поведінка особи, котра вчиняє злочин.
Бездіяльність — це пасивна, суспільно небезпечна вольова поведінка особи, що полягає у невиконанні дій, які особа повинна була і могла виконати чи попередити настання суспільно небезпечного наслідку.
Обов'язок діяти може випливати з:
■ закону (наприклад, обов'язок нести військову службу);
■ підзаконного акту (наприклад, обов'язок водія зупинити автомашину за червоного світла світлофора);
■ законного наказу чи розпорядження (наприклад, військового начальника);
* характеру сімейних відносин (наприклад, обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей);
* характеру професії (наприклад, обов'язок лікаря надавати медичну допомогу).
Залежно від викладених положень злочини в теорії кримінального права поділяються на:
• прості;
• складні (складені);
• триваючі;
• продовжувані.
Особливістю простих злочинів є те, що за їх учинення:
а) посягання здійснюється на один безпосередній об'єкт;
б)об'єктивна сторона складається з одного діяння;
в) діяння виконується одною і тою ж особою;
г) суб'єктивна сторона характеризується однією формою вини;
ґ) кваліфікація дій винної особи здійснюється за однією статтею Особливої частини КК.
До простих злочинів відносяться, зокрема, умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), крадіжка (ст. 185 КК), втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК).
Складними (складеними) є злочини:
а) об'єктивна сторона яких складається з двох або більше різних дій, кожна з яких за умови окремого (ізольованого) вчинення являла б собою самостійний злочин, кожен із яких кваліфікувався б за окремою статтею КК. Наприклад, незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого (ч. З ст. 289 КК). Вчинення зазначених дій у різний час необхідно було б кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК та як відповідний злочин проти здоров'я;
б)які посягають на два і більше безпосередніх об'єкти. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) посягає на власність та на здоров'я особи, що зазнала нападу;
в) об'єктивна сторона яких характеризується двома і більше злочинними наслідками. Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК);
г) зі змішаною (складною) формою вини. Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК). У даному разі психічне ставлення до факту проведення аборту характеризується умисною формою вини, а щодо настання зазначених наслідків — необережністю.
Триваючі злочини характеризуються:
по-перше, безперервним здійсненням злочинного діяння (дії чи бездіяльності). Об'єктивна сторона такого злочину триває протягом певного часу. Наприклад, незаконне носіння або зберігання вогнепальної зброї (ст. 263 КК) може продовжуватись до певної події, яка припиняє його вчинення, — втрата, викрадення, збут тощо. Прикладами подібних злочинів є ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо;
по-друге, одноактним діянням і подальшим безперервним злочинним станом винної особи, який зберігається невизначено тривалий час і припиняється з моменту явки з повинною, затримання, смерті чи іншої обставини. Прикладами таких злочинів є, зокрема: втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК), дезертирство (ст. 408 КК).
Продовжувані злочини складаються з низки однакових дій, об'єднаних спільним наміром. Такі дії становлять у своїй сукупності одиничний злочин і кваліфікуються за однією статтею Особливої частини КК. За вчинення продовжуваного злочину суб'єкт посягає на один і той самий об'єкт, діяння вчиняється одним і тим самим способом, усі дії цього злочину об'єднані одним умислом і спрямовані на досягнення спільної мети.