Досягнення встановленого законом віку є однією з обов'язкових умов притягнення до кримінальної відповідальності. За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років (ч. 1 ст. 22 КК), — це так звана загальна дієздатність.
Разом із тим в ч. 2 ст. 22 КК передбачений так званий знижений вік — виключна дієздатність — з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за:
• умисне вбивство (статті 115—117);
• посягання на державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю з надання правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443);
• умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, ч. З статей 345, 346, 350, 377, 398);
• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122, ч. 2 статей 345, 346, 350, 377, 398);
• диверсію (ст. 113);
• бандитизм (ст. 257);
• терористичний акт (ст. 258);
• захоплення заручників (статті 147 і 349);
• зґвалтування (ст. 152);
• насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153);
• крадіжку (ст. 185, ч. 1 статей 262, 308);
• грабіж (статті 186, 262, 308);
• розбій (ст. 187, ч. З статей 262, 308);
• вимагання (статті 189, 262, 308);
• умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 статей 194, 347, 352, 378, ч. 2, 3 ст. 399);
• пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277);
• угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278);
• незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289);
• хуліганство (ст. 296).
Злочини, перелічені у ч. 2 ст. 22 КК, є умисними і в основному насильницькі та майнові. В основу встановлення можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-річного віку покладені такі обставини:
• рівень розумового розвитку особи, який дає підставу вважати, що особа в 14-річному віці вже розуміє (усвідомлює) суспільну небезпеку й протиправність діянь, зазначених у ч. 2 ст. 22 КК;
• значна поширеність цих злочинів серед підлітків;
• висока суспільна небезпека таких злочинів.
Особа у віці від 14 до 16 років не несе відповідальність за злочини, не передбачені у ч. 2 ст. 22 КК, навіть за умови, що вона брала участь у їх скоєнні як співучасник.
Студенти повинні приділити увагу особливій кримінальній правосуб'єктності, яка чинним кримінальним законом України спеціально не виділена. Але інколи склад злочину містить її ознаки. Суб'єктами окремих злочинів можуть бути особи, яким на момент учинення злочину виповнилося 18 років. Це стосується і таких злочинів, як спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК), схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК).
Суб'єктами злочинів проти правосуддя, які вчиняються суддям, можуть бути особи, які досягли 25-річного віку. З точки зору права вік — це встановлений документально період життя людини. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної доби. Для цього треба враховувати поясовий час, літній та зимовий час.
У разі, коли встановити точний вік особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, документально неможливо, це робиться шляхом проведення судово-медичної експертизи. При встановленні експертизою не дня народження, а року народження, днем народження вважається останній день цього року. Якщо судово-медична експертиза визначила вік у рамках певного періоду років, наприклад, приблизно 14—16 років, то вважається, що особа досягла мінімального із вказаного експертом віку (у наведеному прикладі — 14 років).
З питання.Осудність
Переходячи до вивчення даного питання, студент повинен звернутись до ст. 19 КК, де закріплено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Таким чином, осудна особа — це фізична особа, котра за віком і станом психічного здоров'я може усвідомлювати свої діяння (усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку) і керувати ними під час вчинення злочину.
Питання про осудність особи виникає лише в разі вчинення нею злочину. Тільки осудні особи здатні правильно усвідомлювати сутність вчиненого злочину, а також характер покарання, його вид, соціальне призначення. Зі станом осудності пов'язана реалізація мети кримінального покарання.
Осудність — це нормальний психічний стан людини, характерний для її певного віку. Вона характеризується двома критеріями: юридичним і медичним.
Юридичним критеріємосудності є факт вчинення злочину психічно здоровою особою, котра здатна повністю усвідомлювати фактичну сторону і суспільну небезпеку свого діяння та керувати своїми діями під час вчинення злочину.
Медичний критерійхарактеризує здоровий стан психіки особи під час вчинення нею злочину, відсутність певних психічних захворювань, тобто можливість повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), усвідомлювати як фактичну сторону, так і суспільну небезпеку свого діяння (бездіяльності), а також керувати своїми діями.