1. За терористичний акт кримінальна відповідальність настає з:
Варіанти відповідей:
а) 14 років;
б)16 років;
в) 18 років;
г) 21 року.
2.Хто визнається суб'єктом злочину, враховуючи, що особадосягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і є осудною?
Варіанти відповідей:
а) фізична особа;
б) група фізичних осіб (злочинна група);
в) юридична особа;
г) посадова особа;
д) особа без громадянства;
є) іноземець;
є) особа, яка використала для вчинення злочину неосудного чи малолітнього;
ж) малолітня особа.
3. За схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (cm. 324 КК) кримінальна відповідальність настає з:
Варіанти відповідей:
а) 16 років;
б) 18 років;
в) 21 року.
4. Вкажіть, з якого віку за загальним правилом настає кримінальна відповідальність.
Варіанти відповідей:
а) з 14 років;
б) з 16 років;
в) з 18 років.
5. Вкажіть психічні розлади здоров 'я, які належать до медичного критерію неосудності.
Варіанти відповідей:
а) хронічна душевна хвороба;
б)слабоумство;
в)тимчасова втрата пам'яті;
г) нездатність особи усвідомлювати свої дії;
д)тимчасовий розлад душевної діяльності.
Нормативно-правові акти
Конституція України.
Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. Кримінально-процесуальний кодекс України.
Конвенція про права дитини від 22 листопада 1989 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 45.
Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. (статті 1,3, 13) // Там само. — 1993. — №16.
Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Там само. — 1995. — №6.
Положення про судових вихователів неповнолітніх: Затв. Верховним Судом України, Міністерством юстиції України та Міністерством освіти України 15 жовтня 1995 р. №478/63/7/5, зареєстроване Міністерством юстиції України 14 березня 1996 р. за№ 113/П38.
Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4.
Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. №2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—1997 роки). — Сімферополь, 1998.
Про практику застосування судами України законодавства про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1981 р. № 11 // Там само.
Про практику застосування судами законодавства про звільнення від покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 04.06.1993 року №3.11// Там само.
Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №21//Там само.
Рекомендована література
Волощук Т. М., Клименко В. А. Відповідальність за злочини, вчинені в стані зменшеної осудності // УАВС. Наук, вісник. — К., 1998. — Віш. 1.
Діти, молодь і закон (Збірник документів). 4.1-2. — К., 1994.
Иванов Н. Пограничная вменяемость в уголовном праве // Сов. юстиция. — 1991.—№4.
Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. — 1999. — № 1.
Мирошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та ЇЇ законодавче вирішення // Право України. — 1997. — № 7.
Музика А. А. Види і кримінально-правове значення сп'яніння // Рад. право. — 1986.—№5.
Музика А. Ще раз про обмежену осудність//Право України. — 1998. — №4.
Первомайский В. Д. Критерии невменяемости и пределы компетенции психиатра-эксперта // Сов. гос. и право. — 1991. — № 5.
Полольный Н. Сильное душевное волнение и аффект // Законность. — 2000. — №3.
Приходько Т. Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. — 2001. — № 1.
Розенко В. І., Матвійчук В. К. Суб'єкт злочину: Лекція. — К., 1994.
Устименко В. В. Специальный субъект преступления. — Харьков, 1989.