При розгляді цього питання студенти повинні ознайомитись зі ст. 27 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути:
• виконавець (співвиконавець); організатор;
• підбурювач;
• пособник.
Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.
Під виконавцем (співвиконавцем) розуміється повне або часткове виконання співучасником об'єктивної сторони злочину. Наприклад, у разі вимагання виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.
Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не є суб'єктами (так зване посереднє вчинення злочину). В даному випадку особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі — через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи б) недосягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Наприклад, суб'єкт злочину залучає до вчинення крадіжки особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину. Особи, які не є суб'єктами злочину, виступають як своєрідне знаряддя чи засіб вчинення злочину.
Організатор (ч. З ст. 27 КК) — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.
Організатором злочину відповідно до ч. З ст. 27 КК є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
1) організувала вчинення злочину (злочинів);
2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;
3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;
4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;
5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об'єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів або координують їх поведінку. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора під час організації вчинення злочину, — спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення злочину. Дії по організації злочину полягають у:
1) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
2) розподілі обов'язків між ними;
3) визначенні об'єкта (предмету) посягання;
4) розробці плану вчинення злочину.
Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спрямування дій на:
• підшукування або пристосування засобів чи знарядь;
• підшукування співучасників;
• замовлення вчинення злочину; » усунення перешкод;
• інше умисне створення умов для вчинення злочину;
• проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності);
• вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів.
Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примушуванням або іншим чином схилила співучасника до вчинення злочину.
Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину.
Підкуп — це надання або обіцянка надати особі матеріальну або іншу вигоду в разі вчинення нею злочину.
Погроза— залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину.
Примушування передбачає домагання від іншої особи шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, розповсюдження про таку особу певної інформації, яку вона бажала зберегти в таємниці, тощо вчинити злочин.
Схилянням іншим чином слід розуміти як вчинення будь-яких інших, окрім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину (порада, заклик).
Підбурювання вважаються як злочинні лише тоді, коли відпо відно до КК містять ознаки самостійного складу злочину:
• публічні заклики до насильницької зміни чи повалення кон ституційного ладу або до захоплення державної влади (ч.2 ст. 109 КК);
• заклики до вчинення дій, що загрожують громадському по~ рядку (ст. 295 КК);
• примушування чи втягнення у заняття проституцією (ч. ст. 303 КК);
• втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).
Відмінність дій організатора і підмовника полягає в наступ
ному: організатор може діяти відносно багатьох осіб і не одного злочину; може бути організація й одного злочину, яка полягає в учиненні багатьох дій — пошук виконавця, розроблення плану, І вивчення обстановки, забезпечення знаряддями, керівництво вчиненням цього злочину тощо, а підмовник діє відносно певної особи і певного злочину, його дії обмежені однією метою — викликати в особи намір учинити злочин.
Пособником (ч. 5 ст. 27 КК) є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або. іншим чином сприяти приховуванню злочину.
За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють три їх види:
1) інтелектуальне пособництво — поради, вказівки тощо;
2) фізичне пособництво — надання засобів, знарядь, усунення перешкод;
3) пособництво-переховування — заздалегідь дана обіцянка сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, здобуті злочином.
Пособництво є там, де воно сприймається виконавцем злочину, тобто там і тоді, де і коли виконавець знає про сприяння йому і він погоджується з цим сприянням. Таким чином, пособництво, про яке виконавець не знав, а також не прийняте сприяння кваліфікується як готування до злочину чи замах на злочин. Так само кваліфікується і невдале пособництво, коли виконавець відмовився від завершення чи вчинення злочину.
Відмінність пособника від співвиконавщ полягає в тому, що співвиконавець діє на місці і під час учинення злочину, а пособник діє не на місці і не під час учинення злочину.
З питання.Форми співучасті
форма співучасті — це об'єднання співучасників, які розрізняються за характером ролей, що ними виконуються, за стійкістю об'єктивних зв'язків між собою.
Залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті:
1) співучасть без попередньої змови;
2) співучасть за попередньою змовою.
Залежно від способу взаємодії співучасників співучасть ділиться на:
1) співвиконавство (ч. 2 ст. 27);
2) співучасть з розподілом ролей.
За характером участі окремих співучасників у вчиненні злочину співучасть поділяють також на просту й складну.
Проста співучасть (співвиконавство) передбачає таке об'єднання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однакові ролі.
Наслідки простої співучасті настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них. Така форма співучасті має два види: група осіб без попередньої змови і група осіб з попередньою змовою. Наприклад, за умисного вбивства особи, котрі не здійснювали дій безпосереднього заподіяння смерті потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями одним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину дій, які група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу (один тримав жертву, другий погрожував, третій наносив удари в життєво важливі органи).
Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Складна співучасть охоплює також такі форми спільної злочинної діяльності, як організована група і злочинна організація.
За стійкістю суб'єктивних зв'язків, стійкістю умислу розрізняють (ст. 28 КК):
1) групу без попередньої змови;
2) групу з попередньою змовою;
3) організовану групу;
4) злочинну організацію.
Група осіб без попередньої змови — це два чи більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК).
Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомі. Діючи як співви-конавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення одного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно.
Вчинення злочину за попередньоюзмовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину кількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).
Домовленість повинна бути до початку вчинення злочину (на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин).
Організована група — це стійке об'єднання кількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.
Ознаками організованої групи є:
1) наявність декількох осіб (трьох або більше);
2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох або більше злочинів;
3) стійкість такого об'єднання;
4) об'єднаність злочинів спільним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;
5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.
Різниця між організованою групою та групою з попередньою змовою полягає в:
1) стійкості (для групи з попередньою змовою ця ознака не обов'язкова);
2) спрямованості на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення й одного злочину);
3) кількості учасників — організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою — з двох і більше.
Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають спільні (одні й ті самі) наміри щодо вчинення злочинів.
Згуртованість групи виражається у її одностайності та наявності: постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, спільних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, одного (спільного) плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їхнього відома.
Стабільність групи виражається у її міцності та постійності, які проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.
Злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК) — це стійке, ієрархічне об'єднання кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп.
Злочинна організація відрізняється від організованої групи:
1) ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорга-нізованості такого об'єднання;
2) спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;
3) можливістю визнання нею об'єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп.
Створення злочинної організації та участь в ній являють собою закінчений злочин.
Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об'єднання його керівнику, зв'язки між вищими та нижніми ланками об'єднання, загальновизнані правила поведінки і обов'язковість їх дотримання учасниками злочинної організації.
В КК передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації (ст. 255 КК). Спеціальними видами злочинної організації є створення банди (ст. 257 КК), створення терористичної групи чи організації (ст. 258 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260).
В групі осіб, що вчиняють злочин без попередньої змови, можуть бути тільки співвиконавці, вчинення злочинів за попередньою змовою або вчинення організованою групою може мати форму простої та складної співучасті, вчинення злочину злочинною організацією — тільки з розподілом ролей.