Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК). Визначення сукупності не враховує злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
Головною ознакою сукупності злочинів за чинним КК є те, що нею передбачаються лише випадки множинності різнорідних злочинів.
Види сукупності:
• реальна;
• ідеальна.
Реальна сукупність злочинів — це вчинення різних чи подібних дій, кожна з яких являє собою самостійний злочин.
Ідеальна сукупність злочинів — це вчинення однією і тією ж дією двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК. Наприклад, вчинення хуліганства та заподіяння при цьому потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Ознаки ідеальної сукупності злочинів:
1) злочини вчиняються одним діянням;
2) вчинення відбувається одночасно;
3) діяння вчиняються водному місці;
4) наслідки передбачають відповідальність за різними стаття- ми КК.
Відміни ідеальної та реальної сукупності:
1) в разі реальної сукупності можлива повторність, ідеальної — неможлива; •
2) в разі реальної сукупності строки давності починаються урізний час по кожному злочину, ідеальної — одночасно.
Не утворюють сукупності:
1) конкуренція загальної і спеціальної норм закону, тобто за наявності у злочині спільних ознак з іншими злочинами. Наприклад, одержання хабара (ст. 386 КК) і зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК). Оскільки одержання хабара є зловживання владою, то в даному випадку для кваліфікації застосовується спеціальна норма (ст. 386 КК), яка надає діянню більший ступінь суспільної небезпечності порівняно з загальною;
2) за умови, що одне з діянь відповідно до норми Особливої частини КК є кваліфікуючою ознакою або способом чи засобом іншого діяння. Наприклад, ч. 2 ст. 163 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передбачається засобами зв'язку або через комп'ютер, якщо ці діяння вчинені службовою особою. В даному випадку дії винної особи будуть кваліфікуватись тільки за ч. 2 ст. 163 КК і додаткової кваліфікації непотрібно;
3) коли злочинні дії, що створюють певний самостійний склад злочину, є частиною об'єктивної сторони іншого, більш тяжкого злочину. Наприклад, незаконне носіння, придбання вогнепальної зброї утворює закінчений склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 263 КК, але якщо ці дії вчинені членом банди, то .має місце тільки один (одиночний) злочин, передбачений ст. 257 КК «Бандитизм», бо обов'язковою ознакою банди є наявність зброї.
Відмінності ідеальної сукупності злочинів від одиночного злочину:
1) якщо одними діями заподіяна шкода двом різним об'єктам, то тут має місце ідеальна сукупність, якщо кримінальна норма передбачає відповідальність за посягання на два об'єкта — одиночний злочин;
2) ідеальна сукупність має місце за різних форм вини (наприклад, вчинення умисного вбивства і одночасно заподіяння смерті через необережність).