Питання. Мета покарання

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого.

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод осо­би, що вчинила злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права влас­ності, військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфі­каційного класу, права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо вій­ськовослужбовців).

Кара у застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід за­уважити, що покарання не має на меті завдати фізичних страж­дань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. З ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає кон­ституційні права людей. Стаття 28 Конституції України закріп­лює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жор­стокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню;

2)виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування пока­рання було досягнуто такий результат, за якого особа не вчиню­вала нового злочину, сформувати в особи позитивні соціальні по­гляди, повагу до людського співжиття. Але часто буває навпаки — ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її десоціалізації;

3)запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, аби в пода­льшому вона не скоїла нового злочину (так звана приватна пре­венція). Приватна превенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин, ізоляцію її від суспільства, роз­рив злочинних зв'язків з особами, які негативно впливали на зло­чинця;

4)запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна превенція, яка полягає в тому, щоб стрима­ти інших осіб від учинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, що його вчинила, повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно не­безпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1.Поняття, ознаки та принципи покарання.

2. Відмінність кримінального покарання від інших заходів державного примусу.

3. Мета покарання.