1. Рецидивіст Штанько, відбувши покарання, повернувся додому і під час сварки вбив свою дружину. Ураховуючи те, що Штанько не усвідомлював своїх дій унаслідок тимчасового розладу душевної діяльності, слідчий направив кримінальну справу до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
Але суд не погодився зі слідчим і засудив Штанька за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі. Прокурор опротестував це рішення.
Чи є примусові заходи медичного впливу видом покарання? У чому різниця покарання від інших видів державного примусу?
2. Громадянин Кривенко у 2001 р. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК до арешту на шість місяців, а у 2002 р. знову скоїв хуліганські дії, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК. Суд виправдав Кривенка, застосувавши до нього громадську догану.
Чи правильно діяв суд? Чи є громадська догана покаранням?
3. Громадянина Писарчука було звільнено з роботи за систематичні прогули та зловживання спиртними напоями. Після цього він щодня приходив до прохідної заводу з плакатом, на якому було написано: «Геть директора-хабарника! Геть антиробітничий уряд!».
Чи є підстави для притягнення Писарчука до кримінальної відповідальності і покарання?
4. Подружжя Натенків зробило у РВВС завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, нібито їхня сусідка громадянка Іваненко вчинила розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Суд засудив подружжя до позбавлення волі строком на п'ять років кожного, ураховуючи їх неодноразову судимість.
Чи правильний вирок суду?