Регулювання розрахункових відносин в Україні здійснюється ЦК, законами України про Національний банк України, про банки, про платіжні системи та переказ грошей в Україні, про застосування реєстраторів розрахункових операцій, про телекомунікації, іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами НБУ, наприклад Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами, Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, Уніфікованими правилами з інкасо, Уніфікованими правилами стосовно договірних гарантій та іншими міжнародно-правовими актами, а також правилами ділового обігу, які є усталеними у банківській сфері при вчиненні безготівкових розрахункових операцій тощо.
Під час обігу грошових коштів у безготівковій формі не відбувається передачі матеріальних знаків, проте відповідна грошова сума обліковується на відповідному рахунку в банку і надалі грошовий обіг відбувається за допомогою розрахункових документів у електронному (відповідно до ст.1 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні електронним документом є документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, в тому числі й електронний цифровий підпис, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері) або паперовому вигляді. Об'єктом розрахункових відносин є майно (ст.190 ЦК) у формі грошових прав вимоги до банківської установи.
Відносини учасників безготівкових розрахунків регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Ця Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положення Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.
Крім зазначених способів, на практиці використовуються, наприклад, клірингові розрахунки, а також розрахунки за допомогою такого цінного паперу, як вексель. Кліринг (англ. clearing— розчишати) — один з видів безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні зустрічних вимог і зобов'язань. Сутність клірингу полягає в тому, що рівнозначні суми зустрічних вимог кредиторів і зобов'язань боржників один до одного погашаються, а платежі здійснюються лише на залишок різниці. Законом про платіжні системи та переказ грошей в Україні кліринг визначається як механізм, Що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним з них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.
Правове регулювання вексельного обігу здійснюється законами України про обіг векселів в Україні, про цінні папери, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів та іншими прийнятими згідно з ними актами законодавства України.
Застосування конкретних форм розрахунків, платіжних засобів учасники цивільно-правового обігу визначають у договорі.