Реферат Курсовая Конспект
Договірне право: Навчально-методичний посібник - раздел Право, Договірне Право: Навчально-Методичний Посібник / Зубач ...
|
Договірне право: Навчально-методичний посібник / Зубач І.М., - Запоріжжя: РВВ ЗДІА, 2012.- ____с.
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Договірне право» містить матеріал навчальних модулів, який охоплює зміст основної нормативної дисципліни з підготовки фахівців за напрямом 8.03060101 «Менеджмент організацій та адміністрування», освітньо-кваліфікцаійного рівня «спеціаліст» та «магістр». Він розроблений у відповідності до завдань вивчення нормативної дисципліни, передбаченою освітньо-професійною програмою галузевого стандарту вищої освіти зі спеціальності «Менеджмент організацій та адміністрування»». Головною метою навчально-методичного посібника є формування у майбутніх фахівців сучасного системного управлінського мислення та комплексу спеціальних знань з договірного права, навичок складання та аналізу договорів, що є важливою умовою ефективного менеджменту публічних та приватних організацій. Навчально-методичний посібник включає питання для самоконтролю, тестові завдання, теми рефератів та список рекомендованої літератури. При підготовці були використані результати фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі господарського права, адміністративного менеджменту, політології, політичної економії тощо.
Упорядник:
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри менеджменту організацій Зубач І.М.
Відповідальна за випуск:
Доктор філософських наук, професор, зав. кафедри менеджменту організацій Воронкова В.Г.
Рецензенти:
Доктор юридичних наук, професор, Петков С.В.
Кандидат історичних наук, професор права, Львов В.Є.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ………………………..............4
ТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ………………………...............7
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1……………………………………………………7
Тема 1. Поняття та загальна характеристика договірного права в Україні...7
Тема.2..Загальні положення про договори у господарській діяльності…...17
Тема 3. Виконання договірних зобов’язань суб’єктами господарювання ..32
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2…………………………………………………..48
Тема 1. Договори про передачу майна у власність…………………………48
Тема 2. Договори про передачу майна в користування…………………….72
Тема 3. Договори про виконання робіт………………………………………86
Тема 4. Договори про надання юридичних та фактичних послуг………..100
Тема.5..Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин……….132
Тема 6. Зобов’язання про спільну діяльність………………………………157
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ……………………………………… ...........166
МЕТОДИ НАВЧАННЯ……………………………………….......................180
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ……………………………………………………...180
РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ……………….........181
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………......182
ВСТУП
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Договірне право» розглядає питання правового регулювання договірних відносин. У посібнику аналізуються та викладаються певні положення чинного Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших численних нормативних актів законодавства України, судова практика, наукові праці.
У основній частині посібника висвітлюються питання поняття договору та договірного права, принципи побудови, класифікація договорів, порядок укладання, виконання та припинення договорів, способи забезпечення їх належного виконання, а також захист прав сторін договору. Не залишились поза увагою і особливості окремих видів цивільно-правових договорів, проведений аналіз як традиційних договорів так і новостворених останніми роками договірних конструкцій.
Навчально-методичний посібник з дисципліни «Договірне право» містить матеріал навчальних модулів, який охоплює зміст основної нормативної дисципліни з підготовки фахівців за напрямом 8.03060101 «Менеджмент організацій та адміністрування», освітньо-кваліфікцаійного рівня «спеціаліст» та «магістр». Він розроблений у відповідності до завдань вивчення нормативної дисципліни, передбаченою освітньо-професійною програмою галузевого стандарту вищої освіти зі спеціальності «Менеджмент організацій та адміністрування»».
Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів що навчаються за напрямками «Менеджмент організацій», «Правознавство» тощо.
Інтегровані вимоги до знань і умінь з навчальної дисципліни.
За результатами вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:
1. основні категорії договірного права;
2. порядок укладення договорів, зокрема господарських;
3. особливості змісту окремих видів договорів у господарській діяльності;
4. порядок притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів договірних відносин за порушення умов договору.
За результатами вивчення навчальної дисципліни студент повинен вміти:
1. оперувати положеннями законів України, підзаконних нормативних актів, що приймаються у встановленому порядку органами державної влади та місцевого самоврядування;
2. готувати проекти договорів різних видів;
3. аналізувати зміст окремих видів договорів, виокремлювати істотні та звичайні умови договору;
4. застосовувати відповідні правові норми для вирішення конкретних ситуацій у господарській діяльності.
Міждисциплінарні зв’язки навчальної дисципліни.
Навчальна дисципліна «Договірне право» продовжує управлінську підготовку студента і базується на знаннях, отриманих при вивченні дисциплін, «Цивільне право», «Право», «Економіка підприємств», «Господарське право», та інш.
ТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Загальні положення договірного права.
ТЕМА № 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІРНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ.
1.1.Публічно-правові та приватно - правові відносини в підприємстві.
1.2. Поняття і предмет договірного права
1.3. Метод і принципи договірного права та їх закріпленні в чинному законодавстві
1.4. Свобода договору та випадки її обмеження.
1.5. Система договірного права та характеристика його основних інститутів.
1.6. Джерела договірного права.
1.7. Нормативно-правові акти та їх види.
1.8. Аналогія закону та права.
1.9. Договір та акти державних органів
Література
Питання для самоконтролю
Система договірного права та характеристика його основних інститутів
Договірне право — система правових норм, що регулюють договірні відносини; інститут ряду галузей законодавства (цивільного, трудового, екологічного тощо).
В цивільному законодавстві України норми Договірного права містяться передусім у Цивільному кодексі України.
На договори, як вид угод поширюються загальні положення глави З Цивільного Кодексу України про форму та інші умови дійсності угод, підстави і наслідки визнання їх недійсними тощо. Деякі норми Договірного права регламентуються у загальних положеннях про зобов'язання (глави 14—19). Окремим видам договірних зобов'язань присвячені глави 20—38 розділу III («Зобов'язальне право»); зовнішньоторговельні угоди (договори) — в розділі VIII («Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів»). Договірне право включає і ті норми загагальних положень Цивільного Кодексу України, які визначають правовий статус фізичних та юридичних осіб, інших суб'єктів цивільного права, положення про представництво, довіреність, позовну давність тощо. У системі Договірного права виділяють також загальне положення про договори — поняття договору та його види, принципи Договірного права, порядок укладання, зміни або розірвання договорів тощо.
Договірні зобов'язання класифікуються за ознаками, які характеризують правовий наслідок (юрид. мету) укладання того чи того договору. За цим критерієм можна виділити такі групи договорів: про передачу майна у власність, повне госп. відання або операт. управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, постачання енергетичними та ін. ресурсами через приєднану мережу тощо); про передачу майна у тимчас. користування (майновий найм, оренда, лізинг, житловий найм, безоплатне користування майном тощо); про виконання робіт (підряд, підряд на капітальне буд-во, на виконання проектних і розвідувальних робіт, проведення аудиту тощо); на передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори на передачу н.-т. продукції тощо); про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, зберігання, кредитний договір тощо); про сумісну діяльність (установчий договір, угоди про н.-т. співробітництво тощо). Ці договори становлять систему Д. п. Окремі види договорів регулюються, крім ЦК, численними підзаконними актами — положеннями, правилами, статутами, типовими договорами тощо.
Договір та акти державних органів
Динаміка товарногрошового обороту, багатоманітність правових зв’язків між учасниками цивільних відносин виключають можливість їх упорядкованості лише тими чи іншими нормативними приписами (зовнішнє регулювання). Юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність учасників цивільних відносин створюють об’єктивну передумову для вчинення ними дій, що мають юридичне значення, з метою забезпечення саморегулювання (внутрішнього регулювання) їх взаємних відносин. Саморегулювання відносин у приватно-правовій сфері здійснюється за допомогою таких локальних актів як статути і положення юридичних осіб, договори та односторонні правочини. Важливе значення у забезпеченні саморегулювання цивільних відносин відіграє договір. Слід погодитися з тим, що в сучасних умовах приватно-правовий договір потрібно розглядати як універсальний юридичний засіб (елемент) механізму внутрішнього регулювання суспільних відносин (саморегулювання). У цивільному праві виділяють понайменовані й не понайменовані договори. Понайменованими є договори, можливість укладення яких передбачена актами цивільного законодавства. Не понайменованими, відповідно, визнаються договори, можливість укладення яких нормативно не визначена.
Акти цивільного законодавства і міжнародні договори України. Відповідно до Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 10).
Акти цивільного законодавства і звичай. Істотною новелою положень ЦК є те, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту (ст. 7). Звичай - це правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Таким чином, звичай - теж різновид форм права, котрий, як і нормативно-правовий акт, є способом зовнішнього вираження і закріплення правових норм.
Література:
1. Беляневич О.А. Господарське договір та способи його укладання. – К.: Наукова думка, 2002. – 278 с.
2. Беляневич О.А. Господарське договірне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
3. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина Навчальний посібник / К.: КНТ, 2006.- 480 c.
4. Борисова В.І., Баранова Л.М. та ін. Цивільне право України. Навчальний посібник.-К. 2007.-480 с.
5. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2006 – 832 с.
6. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Т.В.Боднар, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 896 с.
7. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В.Боднар, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 1200 с.
8. Контракти в пiдприємницькiй дiяльностi : навч. посiб. — 2е вид., перероб. i допов. / В.В.Луць. — К. : Юрiнком Iнтер, 2008. — 576 с.
9. Основи держава і права: Навчальний посібник / за ред. В.В.Комарова. – Харків.,НЮАУ, 2002. – 258 с.
Питання для самоконтролю:
1. Розкажіть про співвідношення приватноправових та публічно-правових відносин?
2. Розкрийте їх зміст та значення для розвитку підприємницького законодавства.
3. Розкажіть про предмет договірного права.
4. Розкрийте зміст договірного права як галузі права.
5. Що таке метод договірного права?
6. Що утворює систему принципів договірного права?
7. Що визначає принцип свободи договору?
8. Охарактеризуйте систему договірного права та його основні інститути.
9. Дайте визначення та перелік джерел договірного права.
10. Надайте характеристику нормативно-правових актів (акти цивільного законодавства), що регулюють відносини у договірному праві.
11. Розкрийте зміст аналогії закону та права.
12. Охарактеризуйте співвідношення договору та правових актів органів держави.
ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.
2.1. Поняття зобов’язання і договору, співвідношення зобов’язання і договору за Цивільним та Господарським кодексами України.
2.2. Поняття підприємницького (господарського) договору та функції договору в господарській діяльності.
2.3. Класифікацій договорів у господарської діяльності.
2.4. Попередній договір.
2.5. Форма підприємницького договору та наслідки недотримання форми договору в господарських відносинах.
2.6. Порядок укладення господарських договорів.
2.7. Пропозиція (оферта) та її види.
2.8. Умови дійсності оферти.
2.9. Зміст господарського договору.
2.10. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними.
2.11. Підстави та порядок внесення змін до договору.
2.12. Порядок та підстави розірвання договору за законодавством України.
Література
Питання для самоконтролю
Пропозиція (оферта) та її види.
Оферта — пропозиція певній особі укласти угоду з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. Оферта вважається прийнятою після її акцепту.
Згідно зі ст.641 ЦКУ Пропозиція укласти договір
1. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Розрізняють види оферти: тверда і вільна.
Тверда оферта - оферта, яка подається тільки одному партнеру, який повинен акцептувати оферту протягом певного часу, після чого угода вважається укладеною.
Вільна оферта - оферта, яка може бути видана на одну і ту ж партію товару кільком можливим покупцям. Вільна оферта не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.
Вільна оферта - по суті - пропозиція вступити в переговори.
Перша тверда оферта - тверда оферта для покупця, який володіє переважним правом закупівлі або збуту пропонованого товару на певному ринку.
Контроферта - контрпропозицію, заява про прийняття пропозиції укласти договір, але на інших умовах, ніж ті, які значилися в первісному реченні.
Тверда контроферта - згода (акцепт) покупця з умовами оферти.
Акцепт оферти - згода на укладення договору відповідно до пропозицією (офертою) іншої сторони.
Оферент - особа, яка зробила оферту. У переказному векселі в ролі оферента виступає векселедавець (трасант).
Публічна оферта - реклама товару в засобах масової інформації та інших, вільно доступних джерелах інформації.
Гарантія оферти - банківська гарантія, метою якої є гарантування твердості виданої фірмою оферти на відкритих торгах. Гарантія оферти подається разом з офертою і забезпечує виплату гарантованої суми: (а) при відкликання оферти до закінчення терміну; (б) якщо замовлення після отримання його на торгах не буде прийнятий представившим оферту; (в) якщо ця гарантія після отримання на торгах замовлення не буде замінена гарантією виконання. Зазвичай сума гарантії оферти становить 1-5% суми оферти. Термін дії гарантії - до підписання договору.
Тендер - конкурсна форма проведення підрядних торгів, змагання представлених претендентами оферт з точки зору їх відповідності критеріям, що містяться в тендерній документації.
Трактація - попередню пропозицію про продаж або закупівлю товару, що має метою з'ясування можливих покупців або продавців, зацікавлених в укладанні відповідної угоди.
Зміст господарського договору.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Умови господарського договору можуть належати до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'язковості) розрізняють обов'язкові (повинні включатися до договору відповідно до вимог законодавства) та необов'язкові (включаються до договору за погодженням сторін). За ознакою впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду договору виділяють істотні умови, звичайні умови та випадкові умови.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України істотними (тобто такими, які сторони зобов'язані погодити у будь-якому разі та включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм і правил, технічних умов та інших, зазначених у статті 15 ГК), а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії договору (як загального строку), розрізняють проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).
Універсальна модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність включення до нього умов щодо:
предмета договору, його кількісних та якісних характеристик;
строку дії договору та строків його виконання;
суми договору та ціни одиниці виміру (тони, літра, метра, штуки тощо);
порядку виконання та порядку передачі-приймання виконання;
порядку та форми платежів;
відповідальності за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань;
обставин, що виключають відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) сторонами договірних зобов'язань (форс-мажор);
способів забезпечення належного виконання договірних зобов'язань (застава, гарантія тощо);
порядку розгляду спорів, що випливають з господарського договору, в тому числі визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньоекономічних контрактів - країни, законодавство якої застосовуватиметься під час розгляду спору.
Підстави та порядок припинення договірних зобов'язань крім виконання зобов'язань за домовленістю сторін, неможливістю виконання, смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Умови припинення зобов'язань містяться у главах ЦК, присвячених регулюванню окремих видів зобов'язань. Так ст. 559 ЦКУ встановлює спеціальні випадки припинення поруки. Частина 3 ст. 1126 ЦКУ передбачає підстави припинення договору комерційної концесії, а стаття 1149 ЦКУ - підстави припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди тощо. Частина 2 коментованої статті встановлює, що зобов'язання може припинятися також на вимогу однієї із його сторін, але виключно у випадках, встановлених договором або законом. Законодавчі норми, які надають право стороні зобов'язання в односторонньому порядку вимагати його припинення, містяться в Цивільному кодексі, а також в інших актах цивільного законодавства. Крім того, сторони вправі визначити додаткові умови одностороннього припинення зобов'язання в договорі. Порядок одностороннього припинення господарського зобов'язання визначається у статті 188 Господарського кодексу України.
Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов'язань у підприємництві (неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава та притримання).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойка й завдаток як засоби майнового характеру спонукають до належного виконання зобов'язання, тобто правомірно казати про вплив на боржника через загрозу застосування економічних (штрафних) санкцій у разі неналежного виконання ним зобов'язання, а не про повну забезпеченість інтересів кредитора через функцію відшкодування, притаманну, зокрема, заставі, поруці та гарантії.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка виступає в формах штрафу і пені. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Маючи стимулюючу функцію, штраф застосовується як при простроченні виконання зобов'язання, так і з інших підстав: невідповідність якості, кількості, стандартам та іншим умовам договору. Розмір штрафу встановлюється у вигляді відсотка або в обумовленій сторонами сумі.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка у вигляді пені характеризується "нарощуванням" свого розміру, оскільки вона стягується за кожний наступний проміжок часу при невиконанні зобов'язання, що триває. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відносини поруки оформляються договором, укладеним у письмовій формі - за загальним правилом у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Насамперед це означає, що Договір поруки укладається між поручителем та кредитором. Згідно з ч. З ст. 553 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, тому він має право зворотної вимоги до боржника (право регресу). Стаття 559 ЦК України встановлює випадки припинення поруки. Порука припиняється:
- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;
- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Відповідно, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою послугою в розумінні ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання принципалом основного зобов'язання. Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана, і є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше. Статтею 568 ЦК України встановлені випадки припинення зобов'язань гаранта перед кредитором. До таких належать:
- несплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;
- закінчення строку дії гарантії;
- відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Сторонами відносин надання завдатку можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності. Подібно до інших способів забезпечення виконання зобов'язань (наприклад, неустойки) завдаток визначає мінімальний обсяг відповідальності сторони, що порушила договір. Завдаток видається в рахунок належних платежів уже після того, як сторони взяли на себе певні обов'язки, тобто угода, що забезпечується завдатком, вже була укладена. Тобто завдаток видається з метою засвідчення укладення договору та забезпечення його виконання.
Згідно зі ст. 572 ЦК України (ст. 1 Закону України "Про заставу") в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава (ст. 11 Закону України "Про заставу"). Згідно зі ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Ним може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Заставодержатель має право одержати задоволення з вартості майна, що заставляється. За змістом ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 584 ЦК України (ст. 12 Закону України "Про заставу") встановлює орієнтовний перелік істотних умов договору застави. Так, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Притримання. Згідно зі ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. За змістом ст. 594 ЦК України право на притримання виникає при одночасному існуванні таких умов:
- повинен бути предмет притримання - річ, що належить боржнику і яку кредитор повинен передати першому або вказаній ним особі;
- має існувати зобов'язання, згідно з яким боржник зобов'язується оплатити вартість самої речі або відшкодувати пов'язані з нею витрати та інші збитки;
- зобов'язання боржником не виконане в строк.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі також несе кредитор, якщо інше не встановлено законом. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до положень ст. 591 ЦК України щодо реалізації предмета застави.
Особливості укладання договору купівлі-продажу в процесі приватизації та його зміст
Купівля-продаж акцій відкритих акціонерних товариств на фондових біржах згідно з Порядком проведення на Українській фондовій біржі, її центрах та філіях торгів з продажу пакетів акцій підприємств, що приватизуються, затвердженим Фондом державного майна України та головою правління Української фондової біржі 28 лютого 1996 р.4, здійснюється шляхом укладення біржового контракту.
Предмет договору купівлі-продажу у процесі приватизації. Оскільки предметом будь-якого договору купівлі-продажу є передача певного об'єкта у власність покупця, то важливим є питання про момент переходу права власності до покупця. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції від 19 лютого 1997 р. встановлює правило, за яким право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що цілком відповідає вимогам ЦК України і є позитивним кроком у розвитку приватизаційного законодавства. Адже у попередній редакції згаданого закону взагалі не був визначений порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти, а Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 р. встановлював, що до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право власності на цей об'єкт з моменту удару молотка ліцитатора або підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі під приємства — з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп. Це право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір укладався згідно з Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств від 4 лютого 1993 р. № 56 (пункти 2.3, 2.4, 3.4 та 4.4) та Положенням про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації (пункти 3.1 та 4.9) після проведення аукціону, конкурсу, після прийняття рішення про приватизацію об'єкта та після його підготовки до приватизації, тобто після переходу права власності до покупця.
Така конструкція переходу права власності до покупця викликала сумнів щодо її відповідності нормам ЦК України. Договір купівлі-продажу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. Удар молотка ліцитатора (відповідно підписання протоколу конкурсної комісії чи прийняття рішення про викуп) означав перехід права власності на майно, що приватизується; це свідчило також про те, що сторони погодили усі істотні умови купівлі-продажу і не мають потреби додатково укладати договір купівлі-продажу. Але оскільки передбачалось обов'язкове укладення договору купівлі-продажу на підтвердження переходу права власності, то це давало підстави вважати, що удар молотка ліцитатора (підписання протоколу конкурсної комісії, прийняття рішення про викуп) фактично не фіксував перехід права власності. Ця думка мала право на існування, бо покупець не може здійснювати права власника до укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Якість майна, що підлягає приватизації. Відповідно до ст. 233 ЦК України1 якість проданої речі має відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок у договорі — вимогам, що звичайно ставляться.
На практиці у договорах купівлі-продажу об'єкта приватизації не завжди належним чином узгоджується умова щодо якості майна. Взагалі порядок визначення якості майна, на відміну від порядку його оцінки, нормативне не визначений. Сторони договору повинні самостійно вирішувати всі питання, пов'язані з якістю майна. Під якістю об'єкта приватизації, на думку автора, слід розуміти такий якісний стан майна і таку його комплектність, які б забезпечували діяльність (роботу) цілісного майнового комплексу відповідно до його цільового призначення. Крім того, кожна окрема річ (устаткування, машини, механізми, інвентар і т.п.) має відповідати чітко визначеним якісним показникам, тобто стандартам, технічним умовам, затвердженим еталонам, зразкам.
Оплата проданого об'єкта відбувається протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати може бути подовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. Оплата відбувається шляхом внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок. У договорі обов'язково зазначаються номери розрахункових рахунків покупця і продавця, назви та адреси банківських установ.
Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору. Ця умова визнається істотною ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", яка встановлює, що до договору купівлі-продажу об'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов.
Сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до законодавства та умов договору. Згідно з ЦК України та законодавством про приватизацію на сторони за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації покладається цивільно-правова відповідальність у таких випадках.
Відповідно до статей 231 і 232 ЦК України, якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець має право вимагати передачі йому проданої речі та відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, зі своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків. Якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або сплатити за неї встановлену ціну, продавець має право вимагати, щоб покупець прийняв річ, сплатив ціну та відшкодував збитки, завдані затримкою виконання, або може відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків.
У разі прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу об'єкта приватизації (наприклад, порушення терміну оплати об'єкта приватизації) сторони відповідають згідно зі статтями 213—215 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання І вимагати відшкодування збитків. У відносинах між організаціями відмова від прийняття простроченого виконання допускається тільки у випадках і на умовах, встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Поняття та зміст договору найма (оренди).
На загальному рівні можливість передачі майна в найм (оренду) передбачена, зокрема, ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-12 "Про власність", згідно із ч. 2 якої власник має право передавати своє майно безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Найм є найбільш загальним поняттям, що опосередковує передачу майна в користування. Інші форми такої передачі (оренда майна різних форм власності, лізинг тощо) відповідають ознакам найму з урахуванням специфічних ознак, притаманних саме їм. Виходячи з цього, положення § 1 гл. 58 ЦК України "Загальні положення про найм (оренду)" застосовуються в усіх випадках, якщо таке застосування не суперечить спеціальним положенням як, власне, ЦК України, що регулюють різновиди найму (наприклад, положенням §§ 2-6; главам 59-60 тощо), так і спеціальних актів, зокрема тих, що зазначені вище. Тобто для визначення, які нормативні положення слід застосувати до відповідних відносин, слід визначити, чи існують документи, що на спеціальному рівні регулюють їх; у разі їх відсутності застосовуються загальні положення гл. 58 ЦК України.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Проте певні особливості щодо суб'єктного складу передбачені законодавством для деяких різновидів найму. Зокрема, за ст. 787 ЦК України наймодавцем за договором прокату може бути особа, що здійснює підприємницьку діяльність із передання речей у найм, тобто суб'єкт підприємницької діяльності.
Форма договору найму залежить від його різновидів. Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України "Про оренду землі"); договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі, а договір, укладений строком на один рік і більше, підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 793 ЦК України); договір позички речі побутового призначення між фізичними особами взагалі може укладатися усно (ст. 828 ЦК України). Якщо законодавством нормативно не встановлено форму конкретного різновиду договору найму, слід керуватися загальними положеннями гл. 53 ЦК України.
Характеристика найму (оренди). За загальними положеннями ЦК України наймодавцями і наймачами можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Стаття 761 ЦК України надає право на передання майна у найм власником речі або особою, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.
Проте певні особливості щодо суб'єктного складу передбачені законодавством для деяких різновидів найму. Зокрема, за ст. 787 ЦК України наймодавцем за договором прокату може бути особа, що здійснює підприємницьку діяльність із передання речей у найм, тобто суб'єкт підприємницької діяльності.
Договір найму має оплатний характер, що передбачає виплату наймачем певної грошової суми (або еквіваленту в натуральній формі) за користування майном. За загальними положеннями ст. 762 ЦК України розмір і форма такої оплати встановлюються договором і законодавством не обмежуються. Специфіка передбачена, зокрема, щодо державного та комунального майна, про що йдеться далі. Також ЦК України передбачає можливість безоплатного користування майном (гл. 60), що оформляється договором позички, із обмеженнями можливостей юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, на передачу у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю (ст. 829 ЦК України).
Порядок передачі майна в суборенду.
Передача нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна в суборенду здійснюється за дозволом та згодою Орендодавця. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.
Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на Орендодавця. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
Види договору найму (оренди).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк
Сфера застосування договору найму визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.), та об’єктів найму.
За цим критерієм договори найму поділені в ЦК України на певні види:
1) договір піднайму;
2) договір прокату;
3) договір найму земельної ділянки;
4) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди;
5) договір найму транспортного засобу;
6) договір оренди державного і комунального майна;
7) договір найму житла.
Загальна характеристика договору підряду
Догові́р підря́ду — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Окремі види підряду:
- Побутовий підряд
- Будівельний підряд
- Підряд на проектні та пошукові роботи.
Поняття та зміст договору доручення.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК).
Договір доручення є різновидом договорів про надання послуг.
Договір доручення є однією із підстав виникнення відносин представництва (ч. З ст. 237 ЦК), сутність яких полягає в тому, що одна особа представляє у правостосунках інтереси іншої, набуваючи для неї права та обов’язки, розширюючи межі її юридичних дій. Договір доручення опосередковує відносини так званого прямого представництва, коли повірений діє безпосередньо від імені довірителя (ч. 1 ст. 237, ч. 1 ст. 1000 ЦК).
Договір доручення уповноважує повіреного на створення реальних правових наслідків виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків довірителя. У цьому полягає різниця між договором доручення та простим уповноваженням особи на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч. 2 ст. 237 ЦК). Якщо одна особа замовляє іншій знайти потенційних контрагентів за тим чи іншим договором і провести з ними відповідні переговори щодо його вчинення в майбутньому, то між замовником та виконавцем виникають відносини, які опосередковуються не договором доручення, а іншими видами договорів (про надання послуг або договори підряду).
Зміст договору доручення складають права та обов’язки сторін. Відповідно до ст. 1006 ЦК з урахуванням характеру та особливостей діяльності, яку здійснює повірений, він зобов’язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.
Спеціальні види зберігання: зберігання на товарному складі, зберігання речей у готелях, камерах схову, охорона майна державними організаціями, нотаріусом тощо.
Зберігання на товарному складі. За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар цілісним. На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво (складається з двох частин — складське свідоцтво та заставне свідоцтво (варіант)). Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може передаватися в заставу протягом строку зберігання товару на складі на підставі застави цього свідоцтва. Власник заставного свідоцтва має право застави на товар на суму кредиту і відсотків за ним. У цьому випадку на заставному свідоцтві роблять відповідну відмітку. Товар може бути виданий зі складу лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Складське та заставне свідоцтво можуть передавати разом або окремо шляхом індосаменту.
Зберігання речей у ломбарді. Укладається між ломбардом і фізичною особою та оформляється видачею іменної квитанції. Річ, яку поклажодавець не забрав з ломбарду після закінчення трьох місяців з дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом. З суми виторгу віднімається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбарду. Залишок суми повертається поклажодавцю.
Договір зберігання цінностей у банку. Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, коштовні метали, каміння, інші цінності. Укладення договору засвідчується видачею банком іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцю. Можливі два варіанти: надання індивідуального банківського сейфа, який охороняється банком, і надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. У першому випадку банк приймає цінності, контролює їх розміщення в сейф і одержання з сейфа. У другому — банк не відповідає за вміст сейфа, до цих правовідносин застосовують норми, які регулюють відносини майнового найму (оренди).
Зберігання речей у камерах схову. Здійснюється в камерах схову загального користування, які перебувають у веденні організацій і підприємств транспорту. Послуга має надаватися незалежно від наявності пасажирського документа. На підтвердження прийняття речі на зберігання видається квитанція або номерний жетон. Збитки, завдані поклажодавцю в результаті втрати, нестачі або пошкодження речі, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої за її передання на зберігання. Якщо річ не забрали у встановлені терміни, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Після закінчення цього терміну річ може бути продана у порядку, встановленому законом. До договорів зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовують положення про майновий найм (оренду).
Зберігання речей у гардеробі. Якщо річ здана в гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої в гардероб, незалежно від того, зберігання здійснюється за плату або безоплатно, зобов'язаний прийняти всі необхідні заходи щодо забезпечення збереження речі. Це також стосується зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в установах охорони здоров'я та інших закладах.
Зберігання речей пасажира під час його перевезення. Перевізник зобов'язаний забезпечити збереження валіз (сумок), особистих речей пасажира (крім коштовностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.
Зберігання речей у готелі. Готель відповідає за збереження речей, внесених у готель особою, що мешкає у ньому. Річ вважається внесеною у готель, якщо її передано працівникам готелю або перебуває у відведеному приміщенні. При цьому готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати або пошкодження речі потрібно негайно повідомити про це адміністрацію готелю. Якщо до закінчення терміну проживання особа не висунула свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені або пошкоджені. Це ж стосується зберігання речей у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.
Зберігання автотранспортних засобів. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах і гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першої вимоги поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється на відносини між гаражно-будівельним або гаражним кооперативом і їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання засвідчується квитанцією (номером, жетоном).
Договір охорони. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, що охороняється, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця платити охоронцеві встановлену плату.
ТЕМА 6 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
6.1. Договори про спільну діяльність.
6.2. Склад майна і порядок здійснення внесків учасниками спільної діяльності.
6.3. Особливості управління спільною діяльністю.
6.4. Публічно-правове регулювання договорів щодо спільної діяльності.
6.5. Поняття договору простого товариства.
6.6. Засновницький договір про створення юридичної особи.
6.7. Права й обов’язки сторін за засновницьким договором.
Література
Питання для самоконтролю
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОГОВІРНОГО ПРАВА.
Тема 1: Поняття та загальна характеристика договірного права в Україні
Договірне право – це
1. підгалузь зобов'язального права, сукупність правових норм, що регулюють цивільно-правові зобов'язання, що виникають з різного виду договорів.
2. це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, повязаної із виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг для задоволенням суспільних потреб та потреб окремих споживачів.
3. галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права
4. галузь приватного права, яка регулює діяльність в сфері торгового обігу
Господарське договірне право виступає складовою договірного права (його інституту) і одночасно як система
1. Нижчого рівня системи права в цілому.
2. Вищого рівня системи права в цілому.
3. Середнього рівня системи права в цілому.
10. В цивільному законодавстві України норми Договірного права містяться передусім у…
1. Цивільно-процесуальному кодексі України.
2. Господарському кодексі України.
3. Цивільному кодексі України.
4. 2 та 3
5. 1 та 3.
Тема.2..Загальні положення про договори у господарській діяльності.
1. Зобов'язання це:
1. цивільні правовідносини
2. адміністративні правовідносини
3. кримінальні правовідносини
4. управлінські правовідносини
Оферта це
1.пропозиція певній особі укласти угоду з урахуванням викладених умов
2.реклама або пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, із запрошенням купувати послуги
3. запрошення на продаж товару
4. 2 та 3
9. Оферта :
1. є правочином
2. не є правочином
10. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені:
1. § 2 гл. 16 ЦК України
2. § 2 гл.18 ЦК України
3. гл. 5 ГК України
4. ст.45-47 ГПК України
5. усі вище перерховані
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ.
Тема 3. Договори про виконання робіт.
1. Найпоширенішими видами цивільно-правового договору є:
1.договір підряду
2.договір оренди
3.договір найму
4 договір про надання послуг
5. 1та 4
6. 3 та 2
2. Договір підряду визначається:
1.ст.453 ГК
2.ст.234 ЦПК
3.ст. 837 ЦК
Юридичні ознаки договору підряду на проектні та пошукові роботи
1.взаємний, консенсуальний та відплатний
2. односторонній, взаємовигідний, простий
3. легальний, оплатний, односторонній
Предметом договору підряду на проектні та пошукові роботи
1.кошти
2.об’єкт будівництва
3.винайдені корисні копалини
4.проектно-кошторисна документація
9. Розробка кошторисної документації на будівництві проводиться згідно:
1. ЦК та ГК
2. Законом «Про планування і забудову територій»
3. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N°174 від 27.08.2000 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва»
4. 1 та 2
Тема 4. Договори про надання юридичних та фактичних послуг.
1. Агентські відносини це:
1. надання послуг шляхом посередництва у сфері продажу інтелектуальної власності
2. різновид господарських правовідносин, що складаються на договірних засадах між комерційним агентом, принципалом і третіми особами щодо представницьких дій агента, котрі здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала з метою задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин та з врахуванням публічних інтересів
3. домовленості про продажу творів третім особам
Договір доручення є різновидом договорів про
1. надання послуг
2. виконання робіт
3. купівлю-продажу
4. оренду
Довіритель або повірений _________ відмовитися від договору доручення у будь-який час
1.мають право
2. не мають право
4. Договір комісії це :
1.двосторонній договір
2. багатосторонній
3. односторонній
5. Договір комісії є:
1. оплатним
2. безоплатним
6. Права та обов'язки комісіонера визначаються:
1.ст.456 ГК
2. ст. 233 ГПК
3. ст. 1014 ЦК
7. Комісіонер _________ право укласти договір субкомісії без згоди комітента:
1. має право
2. не має право
8. Консигнатор це сторона договору консигнації яка:
1. зобов’язується укладати за дорученням другої сторони угоди з продажу товарів зі складу від свого імені за рахунок замовника.
2. доручає іншої стороні реалізовувати свій товар за власний рахунок.
9. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом:
1.строку, встановленого у договорі зберігання
2.строку позовної давності
3.протягом року з моменту початку зберігання
10. Зберігання речей у ломбарді оформлюється між ломбардом і фізичною особою шляхом видання йому:
1. іменної квитанції.
2.довідки.
3. листа.
4. білету.
5. жетону.
Тема.5..Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин.
1. Який нормативний акт визначає поняття "кредитна операція"
1.ЗУ «Про банки та банківську діяльність»
2.ЗУ «Про кредитування»
3.ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»
4. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
2. Позикодавець це сторона у договорі позики яка:
1. передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі
2. зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів
Основною відмінністю гарантії від поруки є те, що при поруці, за загальним правилом, настає _________ відповідальність поручителя і боржника.
1. солідарна
2. субсидіарна
10.За своєю природою інститут банківського рахунка охоплює:
1. виключно публічно-правові риси
2. виключно приватні риси
3. 1 та 2
Тема 6. Зобов’язання про спільну діяльність.
1. Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою:
1.ст.345 ЦК
2.гл.3 ГК
3.ст.678 ГПК
4. гл. 77 ЦК
2. Договір про сумісну діяльність є консенсуальний, взаємний та :
1.оплатний
2.безоплатний
Стаття 365 ЦК передбачає, що співвласник _____ право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
1.має
2.не має
4. Контролюючий учасник у договорі про спільну діяльність це:
1. це сторона, котра є учасником спільної діяльності і здійснює спільний контроль та управління цією діяльністю
2. це сторона яка веде бухгалтерську документацію
3. це сторона, котра є учасником спільного підприємства і не здійснює спільного контролю за цим підприємством
5. Договори простого товариства можуть бути:
1.виключно двосторонніми
2. виключно багатосторонніми угодами
3. 1 та 2
Учасник юридичної особи, створеної на основі засновницького договору, ______ право вільно вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників.
1.має
2.не має
7. Зміна складу учасників засновницького договору _______ мати місце в результаті вступу до товариства спадкоємців померлої фізичної особи або правонаступників реорганізованої юридичної особи.
1. може
2. не може.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Навчальний процес у Запорізькій державній інженерній академії здійснюється за кредитно-модульню технологією – моделі організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні двох складових: модульної технології навчання та кредитів (залікових одиниць) і охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю навчальної діяльності студента в процесі аудиторної та самостійної роботи.
У ЗДІА впроваджена рейтингова система оцінювання – система визначення якості виконаної студентом усіх видів аудиторної та самостійної навчальної роботи та рівня набутих ним знань та вмінь шляхом оцінювання в балах результатів цієї роботи під час поточного модульного та напівсеместрового підсумкового контролю, з наступним переведенням рейтингової оцінки в балах в оцінки за традиційною національною шкалою та шкалою ECTS.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Оцінювання навчальних успіхів студентів реалізується шляхом проведення поточного та підсумкового контролю успішності.
Поточний контроль здійснюється за тестовою методикою, з отриманням оцінок, які характеризують рівень засвоєння студентами теоретичного матеріалу та бальною оцінкою якості виконання індивідуальних завдань із самостійної роботи.
Для першого модуля максимальний рейтинговий бал 30 вони розподіляються наступним чином:
- тестування – 10 балів;
- підготовка рефератів – 5 балів;
- виконання практичних завдань – 10 балів;
виконання самостійних та індивідуальних завдань – 5 балів.
Для другого модуля максимальний рейтинговий бал 70, вони розподіляються наступним чином:
- тестування – 30 балів;
- підготовка рефератів – 10 балів;
- виконання практичних завдань – 10 балів;
- виконання самостійних та індивідуальних завдань – 20 балів.
РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ
Поточне тестування (Т), підготовка рефератів (Р), практичні заняття (ПЗ), самостійна робота (СР) | |||||
Модуль | Максимальна оцінка показника, бали | Разом | |||
Т | Р | ПЗ | СР | ||
Разом |
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Базова
1. .Гайворонський В.М., Жушман В.П. Господарське право України. Харків «Право» 2005 – 381 с. [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://vse-znaniya.com/hozyaystvennoe-pravo/sklad-rozmir-zbitkiv-scho-pidlyagayut.html.
2. Агарков М.М. Основы банковского права. Курс лекций. Издание 2-е. Учение о ценных бумагах. Научное исследование. Издание 2-е. - М.: Издательство БЕК, 1994. - 350 с.
3. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич.-К.: Знання, 2005.-351с.
4. Беляневич О. „Деонтичні характеристики господарського договірного права України як нормативної підсистеми" // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С.16.
5. Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової - Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов´язання - Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006.- 498 c.
6. Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. Цивільне право України. т.2: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер, 2007.- 552 c.
7. Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. Цивільне право України. т.2: Навчальний посібник. - К. : Юрінком Інтер, 2007.- 552 c.
8. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 2-е, испр. М.: «Статут», 1999. 848 с.
9. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін, та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 766 с.
10. Воронова Л.К. Финасовое право: учебн. пособие / Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко. - Х.: Легас, 2003. - 366 с.
11. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Г. Банківське право України: – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
12. Господарське законодавство: Мандриковський М.М. – К.: ВД «Професіонал», 2007. — 240 с.
13. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. - X.: «Одіссей», 2005. - 608 с.
14. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. — К.: МАУП, 2005. — 424 с.
15. Господарське право: Практикум / B.C.Щербина (кер. авт. кол., заг. ред), Г.В.Пронська, О.М.Вінник та ін. - 2-е вид., перероб. і доп. - Юрінком Інтер, 2003. – 823 с.
16. Господарський кодекс України ( Відомості Верховної Ради України, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144) від 16.01.2003 № 436-IV, станом на 18.01.2013р., [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
17. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2006 – 832 с.
18. Гутгарц К. Договір доручення: поняття, сторони, істотні умови. 06.07.2012., Електронне видання: Prostopravo.com.ua, Режим доступу: http://ua.prostopravo.com.ua/prava_biznesu/dogovirni_vidnosini/statti/dogovir_doruchennya_ponyattya_storoni_istotni_umovi
19. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Луць В.В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — Т. І. — 832 с.
20. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
21. Договірне право України. Особлива частина : навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
22. Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1; Електронний посібник. - [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://ecolib.com.ua/book.php?book=25
23. Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2; Електронний посібник. - [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book=26&article=3123
24. Домбругова А. Заміна осіб у зобов'язанні., Юридичний вісник України № 18-19 (травень 2005 року) – [Електронний ресурс]., Режим доступу:http://www.yurist.kharkov.ua/lica/b_text.php?type=3&id=244207&base=1
25. Заверуха І.Б. Банківське право: посібник для студ. юрид. та екон. спец. вищ. навч. заклад. / І.Б. Заверуха . - Л.: Астролябія, 2002. - 222 с.
26. Зазуляк І.І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. - К., 2009. - 16 с.
27. Зазуляк І.І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Зазуляк Іван Іванович; НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України.. - К., 2009. - 182 с.
28. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.
29. Кафарський В.В., Інвестиційні договори в Україні: поняття, види, зміст, правове регулювання., Дис..канд.юр.наук, за спеціальністю 12.00.03., Іванофранковськ., 2006., 183 с.
30. Кіліна Т. Договір комісії за новим Цивільним кодексом України., Юридичний журнал «Юстініан», № 9, 2003., [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=801
31. Комерційна робота з оптового продажу товарів – Електронне видання Економіка і право (статті та аналітика) [Електронний ресурс]., Режим доступу:http://www.ukr.vipreshebnik.ru/2012-06-26-14-05-50/336-2011-05-05-18-34-36.html
32. Костенко Ю.О. Фінансове право України. Навч. пос. / Ю. О. Костенко. — К. : ЦУЛ, 2009. — 240 с.
33. Костенко Л. Регулювання господарських відносин за договорами консигнації., Юридичний журнал «Юстініан», № 2, 2003., [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=58
34. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 544 с.
35. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Навчальний посібник. Київ: Товариство "Знання",КОО, 1998, 169 с.
36. Легка І. Питання співвідношення положень ГК України та ЦК України про стягнення неустойки (штрафних санкцій), Юридичний журнал - № 8/2004 [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1364.
37. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. В. Луць. — К., 2001. — 18 с.
38. Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. – Ч. 1. – Х.: Право, 2008. – 496 с.
39. Мусієнко В.В. Актуальні проблеми орендних відносин у сфері майна комунальної власності // Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми кодифікації законодавства України (м.Київ, 14 травня 2003 р.). – К.: ІДП НАН України, 2003. – С.113-116.
40. Мусієнко В.В. Деякі аспекти договору оренди майна комунальної власності // Міліція України. – 2003. – № 4. – С.19-23.
41. Мусієнко В.В. Правовий режим майна комунальної власності // Міліція України. – 2003. – № 1. – С.16-21.
42. Мусієнко В.В. Цивільно-правові аспекти договору оренди державного та комунального майна. Автореферат дис..кан.юр.н. Київ 2003. [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://mydisser.com/en/catalog/view/6/44/4235.html
43. Несинова С.В., Воронко В.С., Чебикіна Т.С. Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С.В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.
44. Організаційно-правові питання торговельної діяльності: оптова і роздрібна торгівля., Офіційне видання Державної податкової служби України – Вісник податкової служби України - Журнал № 9-10/2011-2012, від 02.03.2012, [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/749
45. Орлюк О.П. Фінансове право: навч. посібник / О.П. Орлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 488 с.
46. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 583с.
47. Підопригора О.А. Цивільне право України: навчальний посібник. – К., 1996. – 480 с.
48. Підприємницьке право Навч. посіб. / За ред. О.В. Старцева. К.: Істина, 2006. 208 с.
49. Плиса В.Й. Страхування: Навчальний посібник. – К., 2005. – 392 с.
50. Ротань В.Г., Ярема А.Г., Кривенко В.В., Карабань В.Я., Сонін О.С. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України т.2. [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://uristinfo.net/2010-12-27-04-58-59/135-vg-rotan-ta-in-komentar-do-tsku-t2.html
51. Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Підручник.— К.: Вища школа, 1999 р. [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://pidruchniki.ws/13750810/ekonomika/poryadok_vikonannya_dogovoriv
52. Смолин Г.В. Господарське право України. Особлива частина: Навчальний посібник. - Львів. 2010. – 646 с.
53. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.
54. Фінансове право України: підручник / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Кри-ницький; за ред. М.П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 557 с.
55. Цивільне право України: Навч. посібник / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Прецедент, 2005. – 448 с.
56. Цивільний кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 ) із змінами та доповненнями станом на 06.11.2012( 5477-17 ) [Електронний ресурс]., Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15
57. Цивільний кодекс України. Режим доступу: http://www.analitik.org.ua/publications/joint/3dd12dea/3dd13f15/
58. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 640 с.
– Конец работы –
Используемые теги: Договірне, право, навчально-методичний, посібник0.058
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Договірне право: Навчально-методичний посібник
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов