Підстави та порядок внесення змін до договору.

Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і повинна бути викладена письмово.

Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну або припинення правовідносин, отже, є угодою, яка має відповідати вимогам законодавства.

Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода щодо зміни або розірвання договору також повинна бути зафіксована письмово.

Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію або відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, повинна бути поінформована про результати її розгляду у двадцятиденний строк. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним.

Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору або його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. До відсутності згоди однієї із сторін на внесення змін до договору або його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір.

Недодержання сторонами визначеного ст. 188 ГК порядку внесення змін до не можна кваліфікувати як недотримання досудового порядку врегулювання спору, а слід оцінювати як невиконання умови договору про дотримання цього порядку та/або недотримання вимог законодавства.

Оскільки господарські суди розглядають справну спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, тільки дотримання сторонами встановленого ст. 188 ГК порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то відсутні підстави стверджувати про існування спору між сторонами.

Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами. Якщо ж підставою для зміни або розірвання договору є рішення суду, договір вважається зміненим або розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили. У судовому рішенні може бути визначений інший момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним. Рішення господарського суду у такій справи є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених ст. 653 ЦК.