За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Договір дарування опосередковує безоплатну передачу майна у власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої (обдаровуваного). На відміну від ЦК 1963 р., згідно з ЦК 2003 р. цей договір може бути як реальним, так і консенсуальним. Тому договір може бути укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному (реальний договір) або з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору в передбаченій законом формі. Це випливає з дефініції коментованої статті, в якій передбачено, що дарувальник передає або зобов'язується передати в майбутньому безоплатно майно у власність. Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер. Тобто, за договором дарування відсутній зустрічний еквівалент у вигляді майна або грошових коштів. Тому якщо в договорі встановлено обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника дії майнового або немайнового характеру, то таку угоду не можна розглядати як дарування. Водночас в договорі дарування може бути обумовлений обов'язок обдаровуваного вчинити певні суспільно корисні дії або вчинити дію майнового характеру На користь третьої особи (наприклад, публічний показ подарованої картини, тощо).