Норми цивільного права регулюють найтиповіші й характерні для певного етапу суспільного розвитку майнові та немайнові відносини. Законодавець у ЦК України прямо зазначає, що цивільні права та обов’язки можуть виникати з дій громадян і організацій, які хоча й не передбачені в законі, але в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Зміни в політичному житті й недоліки законодавчої техніки також сприяють тому, що окремі суспільні відносини залишаються поза межами правового регулювання.
Під прогалиною у праві звичайно розуміють випадок, коли певні суспільні відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене конкретним законом, правовою нормою.
Засобом усунення прогалин є правотворчість - прийняття нових норм або редагування застарілих.
Аналогія закону й аналогія права як засоби усунення прогалин в законодавстві передбачені ст. 8 ЦК і ч. 7 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України. У разі відсутності закону, який регулює спірні відносини, суд застосовує закон, який регулює подібні відносини, а за відсутності такого суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України.
Перший вид аналогії (за відсутності закону, який регулює спірні відносини) має назву «аналогія закону», другий (за відсутності і закону, який регулює спірні відносини, і закону, який регулює подібні до спірних відносини) - «аналогія права».
Аналогія закону має місце, якщо:
1) відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання;
2) ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права;
3) вирішення спору, що виник, не можливе, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства;
4) є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією.
Вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не лише посилатися на конкретну норму закону, а й обґрунтовувати, чому він вважає можливим її застосування.
Зустрічаються і суттєвіші прогалини в законі. У ньому інколи відсутні не лише прямі норми, але й аналогічні. Такі прогалини заповнюються за допомогою аналогії права. В такому випадку суд приймає рішення, виходячи із загальних засад цивільного законодавства. При використанні аналогії права необхідно зазначати, якими засадами і змістом цивільного законодавства суд керувався, оскільки без такого детального аргументування рішення суду вважається необґрунтованим.