Право природокористування являє собою систему правових норм, що регулюють відношення в галузі раціонального й ефективного використання людиною природних ресурсів із метою задоволення різноманітних потреб.
Такі норми зосереджені в спеціальних нормативно-правових актах, що регламентують так називані природноресурсові відношення: земельному, водному, лісовому, фауністичному і т.д. Деякі положення, що стосуються природокористування, передбачені також у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» і в ряді інших законодавчих актів. Норми, що здійснюють регулювання відношень раціонального природокористування і передбачають відповідальність за порушення викладених у них вимог, містяться також у цивільному, адміністративному і кримінальному законодавстві.
Здійснення природокористування в Україні базується на системі принципів, що являють собою основні правові ідеї, на основі яких регулюються відношення в галузі використання, відтворення й охорони природних ресурсів. До основних принципів природокористування можна віднести такі:
1) право природокористування є похідним від права власності: про наявність даного принципу доцільно вести мову тоді, коли власник і природокористувач - різні особи, наприклад, держава в особі спеціально уповноважених органів є власником визначеного природного об'єкта, тобто здійснює повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню, у зв'язку з чим має право надання даного природного об'єкта у користування іншим особам;
2) природокористування повинно бути раціональним, тобто повинно відбуватися максимально ефективний витяг корисних властивостей з експлуатованого природного ресурсу. Зазначене використання повинно здійснюватися в гармонії з іншим природним середовищем, без збитку для її стана;
3) цільовий характер використання природних ресурсів: при оформленні документа на використання конкретного природного ресурсу вказується, для якої мети він призначений (наприклад, ліцензія на право користування надрами, дозвіл на спеціальне водокористування, лісорубальний квиток та ін.). Будь-яке відхилення від визначених законодавством і відображених у спеціальних документах цілей використання природних об'єктів розглядається як порушення еколого-правових норм;
4) платність і безплатність природокористування означає, що кожний суб'єкт, який здійснює діяльність по спеціальному використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів зобов'язаний вносити встановлену законом плату за зазначені дії; принцип безоплатності поширюється на осіб, що здійснюють загальне природокористування, тобто таке, що не потребує спеціального дозволу;
5) внесення плати за погіршення якості природних ресурсів: кожний природокористувач, здійснюючи експлуатацію конкретного природного об'єкта засобами, що спричинили погіршення його якісного стана, зобов'язаний сплатити за свої дії встановлену законом грошову суму;
6) стимулювання ефективного природокористування означає наявність комплексу заходів, що здійснюються державою в особі спеціально уповноважених органів по організації додаткових заохочень особам, що здійснюють діяльність по використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів із найменшими матеріальними витратами і з найбільшими якісними показниками (наприклад, надання пільгового кредитування й оподатковування фізичним і юридичним особам);
7) нормування і лімітування природокористування: із метою більш ефективної організації використання, відтворення й охорони природних об'єктів держава в особі спеціально уповноважених органів здійснює вищевказані дії.
Види права природокористування можна визначити, спираючись на різноманітні класифікаційні критерії:
1) по підставах виникнення:
· право загального природокористування являє собою гарантовану законом можливість використовувати безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище з обов'язковим дотриманням своїх обов'язків, що стосуються її охорони;
· право спеціального природокористування - це регламентоване державою цільове використання природних ресурсів для задоволення матеріальних і духовних потреб фізичними і юридичними особами.
2) у залежності від об'єктів природокористування право:
· землекористування;
· користування надрами;
· водокористування;
· лісокористування;
· користування рослинним і тваринним світом;
· користування атмосферним повітрям.
3) у залежності від термінів природокористування:
· безстрокове (або постійне) природокористування: при оформленні документа на здійснення діяльності по використанню, відтворенню й охороні природних об'єктів не конкретизуються терміни здійснення природокористування;
· строкове природокористування: підрозділяється на короткострокове (не більше 5 років) і довгострокове (від 5 років і більше), а також у якості відособленого виду природокористування виступають орендні відношення, про які мова йтиме в наступних розділах.
4) по формах організації право:
· колективного природокористування: коли повноваження по використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів здійснюються підприємством, установою, організацією, суспільним об'єднанням або будь-якою іншою юридичною особою незалежно від форми власності;
· індивідуального природокористування: коли зазначені дії здійснюються фізичною особою одноосібно.
5) у залежності від засобів виникнення відношень природокористування:
· первинного природокористування: коли власник того або іншого природного об'єкта безпосередньо передає зазначений об'єкт іншій особі у користування або на умовах оренди;
· вторинного природокористування: у даному випадку особа, що одержала визначений природний об'єкт у користування і здійснюючі дії по його використанню, відтворенню й охороні, передає зазначений ресурс третій особі у вторинне користування або на умовах суборенди. Такі дії можна здійснювати тільки при наявності згоди з боку власника природного об'єкта.
Види природокористування можна класифікувати і відповідно до їхнього цільового призначення: наприклад, здійснення землекористування з метою ведення особистого підсобного господарства; лісокористування - для заготівлі деревини і т.д.
4.2. Суб’єкти і об’єкти права природокористування
Під суб'єктами права природокористування прийнято розуміти коло фізичних і юридичних осіб, що здійснюють відповідно до законодавства повноваження по використанню, відтворенню й охороні природних ресурсів і мають у зв'язку з цим ряд юридично зафіксованих обов'язків.
Як було відзначено вище, суб'єкти права природокористування підрозділяються на фізичних і юридичних осіб. До першої категорії, що має відповідні повноваження, варто віднести:
·громадян України;
·іноземних громадян;
·осіб без громадянства.
Юридичними особами, що здійснюють повноваження по використанню, відтворенню й охороні різноманітних природних об'єктів є:
·підприємства, установи, організації усіх форм власності;
·громадські об’єднання;
·релігійні організації;
·кооперативні об'єднання;
·військові організації;
·іноземні держави;
·міжнародні організації.
Якщо мова йде про об'єкти права природокористування, то слід зазначити, що ними є індивідуально-визначені природні ресурси (або їхні частини), що мають законодавче закріплення і даються фізичним і юридичним особам у встановленому законом порядку на праві користування.
Як уже відзначалося вище, право природокористування підрозділяється на право загального користування і право спеціального користування. Таким чином, і об'єкти права природокористування розмежовуються на об'єкти загального й об'єкти спеціального природокористування. Відмінності між ними полягають у такому:
1) якщо при здійсненні права загального природокористування не потрібно дозволу, то для здійснення спеціального природокористування необхідно одержання відповідного дозволу з боку фізичних і юридичних осіб, що є власниками даного природного об'єкта;
2) об'єкти загального користування не передаються конкретним особам і не закріплюються за ними на праві користування; у протилежності до них об'єкти спеціального природокористування підлягають передачі і закріпленню за конкретними суб'єктами, наприклад, земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства;
3) об'єкти загального природокористування не підлягають юридичної фіксації. Навпроти, наявність об'єктів спеціального природокористування відображена у природноресурсових кадастрах;
4) право загального природокористування здійснюється на безоплатній основі. У свою чергу, для того, щоб ефективно здійснювати повноваження по спеціальному використанню природних ресурсів, необхідно вносити плату у встановленому законом порядку і розмірі;
5) якщо об'єкти загального природокористування не потребують державної реєстрації, то для об'єктів спеціального природокористування така реєстрація є обов'язковою;
6) використання об'єктів загального природокористування обумовлено необхідністю гармонічної взаємодії людини і природи (наприклад, збір грибів і ягід у лісах, що не є територіями природно-заповідного фонду); що ж стосується об'єктів спеціального природокористування, то їх використання здійснюється з метою задоволення конкретних матеріальних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб (наприклад, використання водойми для розведення риби).
Розмежувавши, таким чином, об'єкти загального і спеціального природокористування, можна звернутися до їхньої конкретизації, використовуючи в якості основного критерію розподілу окремо узяті природні ресурси.
1. Земля.Земельними ресурсами як об'єктами права загального користування є площі, вулиці, сіножаті, парки, автостради, проїзди, землі шляхів сполучення і т.д.
З іншого боку, у якості об'єктів права спеціального використання земельних ресурсів можуть бути земля: підсобного сільського господарства, садових ділянок, сільськогосподарських підприємств, ділянки житлових та інших кооперативів, підприємств промисловості, оборони, зв'язку та ін.
2. Надра.Кодекс про надра визначив, що власники земельних ділянок мають право за своїм розсудом у їх межах здійснювати видобування загальнопоширених корисних копалин і будівництво підземних споруджень для своїх потреб на глибину до п'ятьох метрів, законодавчо закріплюючи таким чином право загального користування надрами.
Якщо ж вести мову про право спеціального користування надрами, то об'єктами такого права є корисні копалини місцевого значення і торф, на здійснення розробки і видобування яких потрібно одержання спеціального дозволу.
3. Водні ресурси.Право загального користування закріплено у Водному Кодексі України і передбачає можливість використання водних об'єктів без застосування споруджень, технічних засобів і обладнання з метою забору води для питного і господарсько-побутового водопостачання, купання, рибної ловлі. Його об'єктами є: водні ресурси для відпочинку і спорту, а також водні об'єкти, що використовуються для питних і побутових потреб.
У всіх інших випадках має місце спеціальне водокористування, і для його здійснення необхідно одержання відповідного дозволу від спеціально уповноважених органів.
4. Лісові ресурси.Лісовий Кодекс України регламентує можливість безоплатного перебування громадян на території лісового фонду і лісів, що не входять у лісовий фонд, збирати для власних потреб дикоростучі плоди, ягоди, горіхи, інші харчові лісові ресурси, брати участь у культурно-оздоровчих, туристичних і спортивних заходах та ін. Таким чином, об'єктами права загального користування є корисні властивості лісів, що використовуються для задоволення культурно-оздоровчих потреб.
У якості об'єктів права спеціального лісокористування можна перерахувати такі: лісові розсадники і плантації, лісові пасовища і сіножаті, лісові культури, лісорубальний фонд, об'єкти для заготівлі живиці і ряд інших.
5. Тваринний світ.Відповідно до законодавства громадянам безоплатно гарантується право загального використання тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних і т.д.). Загальне використання здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безкоштовного вилову). Також вказується на те, що в порядку загального використання тваринного світу здійснюється використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, обпилювачів рослин та ін., а також об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, передбачених законодавством України.
У свою чергу, об'єктами права спеціального користування тваринним світом є: дикі тварини, що використовуються в наукових, освітніх, виховних і естетичних цілях, дикі тварини для полювання, для рибальства, для розведення в неволі і т.д.
6. Природно-заповідний фонд.Аналізуючи Закон України «Про природно-заповідний фонд» можна виділити такі об'єкти права загального користування: регіональні ландшафтні парки і дендрологічні парки. А в якості об'єктів спеціального користування можна визначити:
·природні заповідники;
·заповідна зона національних природних парків;
·заповідні урочища; зоологічні парки; біосферні заповідники;
·пам'ятники природи;
·ботанічні сади;
·парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва і ряд інших.
Регіональні ландшафтні парки і дендрологічні парки можуть виступати як у якості об'єктів загального користування, так і в якості об'єктів спеціального користування.
4.3. Підстави виникнення і підстави припинення права природокористування
Підстави виникнення права природокористування являють собою законодавчо регламентовані обставини, із настанням яких зв'язується виникнення права користування природними ресурсами.
Для виникнення права загального природокористування достатньо простого волевиявлення з боку особи, що бажає здійснити зазначені дії, а також наявність правової норми, що регламентує можливість здійснення загального природокористування. Якщо ж мова йде про право спеціально природокористування, то тут ситуація укладається набагато складніше, оскільки законодавство встановлює декілька підстав виникнення цього права:
1) укладання угоди на користування природними ресурсами, у тому числі, договори оренди: у цьому випадку власник відповідного природного об'єкта, що здійснює у відношенні його повноваження володіння, користування і розпорядження, надає даний природний ресурс або його частину в постійне або тимчасове користування (у залежності від умов договору, встановлених сторонами) іншій особі. Така угода полягає, як правило, між фізичними особами;
2) надання природних ресурсів у користування: у цьому випадку особа, що бажає набути природного об'єкта у користування, подає клопотання в спеціально уповноважені органи, які, попередньо здійснивши ряд процесуальних дій, передбачених законодавством (узгодження, експертиза, підготування проекту відведення) виносять рішення про надання зазначеного природного ресурсу; потім здійснюється виділення природного об'єкта в натурі, а також підготування і видача спеціальних документів, що свідчать про наявність у особи права використовувати відповідний природний об'єкт;
3) видача дозволу на здійснення спеціального природокористування (наприклад, надання ліцензії на видобування корисних копалин);
Законодавство України також визначає підстави припинення права природокористування. Вони підрозділяються на дві групи:
1. Об'єктивні підстави, настання яких не залежить від волевиявлення конкретного суб'єкта:
·закінчення терміна, на який давався у користування даний природний об'єкт;
·припинення діяльності юридичної особи, що здійснює право природокористування;
·фатальні обставини (наприклад, смерть природокористувача, загибель природного об'єкта внаслідок стихійного лиха і т.д.).
2. Суб'єктивні підстави, настання яких безпосередньо залежить від волевиявлення конкретних суб'єктів:
·вилучення або викуп природного ресурсу, здійснюване спеціально уповноваженими органами для суспільних або державних потреб;
·добровільна відмова природокористувача від подальшого здійснення відповідних дій;
·використання конкретного природного ресурсу не по цільовому призначенню;
·невикористання природного ресурсу протягом встановленого законом терміна;
·використання природних об'єктів засобами, що призводять до зниження їх якісних показників, а також до підвищення рівня забруднення і погіршення екологічної обстановки;
·систематичне невнесення плати за здійснення спеціального природокористування.
Законодавством України можуть встановлюватися й інші обставини, настання яких свідчить про припинення права природокористування.