Управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища являє собою урегульовану еколого-правовими нормами діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки населення, яка здійснюється відповідно до вимог законодавства.
Управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища здійснюється на підставі спеціалізованих принципів, у числі яких можна назвати такі:
· законність означає, що кожний суб'єкт, який здійснює управління природокористуванням і охороною навколишнього середовище повинен здійснювати свої функції в суворій відповідності з вимогами екологічного законодавства;
· комплексний підхід до рішення питань раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища обумовлений наявністю об'єктивних законів єдності природи, взаємозв'язком явищ і процесів, що відбуваються в ній;
· сполучення цивільно-правових і адміністративно-правових методів при організації управління в галузі природокористування охорони природного середовища, тобто в процесі здійснення зазначеної діяльності, повинні розумно сполучитися як переконання, так і примус: тут важливо те, на якому рівні здійснюється відповідне управління.
Види управління в галузі охорони навколишнього середовища класифікуються по таких критеріях.
· Характер здійснюваних функцій:
1) загальне управління:
· створення системи органів управління в сфері взаємодії суспільства і природи;
· підзаконна нормотворчість, тобто прийняття відповідних нормативно-правових актів підзаконного характеру спеціальними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції;
· координація діяльності по управлінню природокористуванням і охороною навколишнього середовища;
· спостереження за станом навколишнього природного середовища;
· контроль за дотриманням норм і вимог природоохоронного законодавства в процесі здійснення екологічно небезпечної діяльності.
2) спеціальне управління:
· прогнозування;
· нормування і стандартизація;
· екологічне ліцензування;
· екологічне лімітування;
· екологічна сертифікація;
· здійснення державної і громадської екологічної експертизи;
· планування використання й охорони природних ресурсів і поліпшення стана навколишнього природного середовища;
· екологічний аудит;
· екологічне інформування;
· ведення природноресурсових кадастрів і Червоної книги, тобто урахування стана окремих природних об'єктів і навколишнього середовища в цілому;
· розподіл і перерозподіл природних ресурсів;
· вирішення в адміністративному порядку спорів про право природокористування й охорони навколишнього природного середовища.
2. Суб'єктний склад:
· державне управління в галузі природокористування й охорони навколишнього природного середовища, що є складовою частиною державного управління в цілому;
· галузеве (відомче) управління здійснюється різноманітними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в межах сфери своєї діяльності;
· виробниче управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища: його зміст визначається задачами конкретного підприємства по виконанню вимог, запропонованих до його діяльності еколого-правовими нормами.;
· громадське управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища: здійснюється громадськими об’єднаннями й організаціями, що мають природоохоронну спрямованість, а також окремими громадянами.
Таким чином, суб'єктами управління в галузі екології є фізичні і юридичні особи, що здійснюють організаційно-розпорядницькі, координаційні, контрольні й інші функції в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.
Всі суб'єкти, що здійснюють управління в сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища підрозділяються на дві групи:
1) органи державної влади і місцевого самоврядування;
2) громадські об’єднання, організації й окремі громадяни.