Тепер необхідно здійснити докладний аналіз окремих функцій управління в галузі природокористування й охорони навколишнього середовища.
1. Моніторинг навколишнього природного середовища. Ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає створення в Україні системи державного моніторингу навколишнього природного середовища для збору, обробки й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення проводить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи, а також підприємства, установи й організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стана навколишнього природного середовища. Порядок здійснення державного моніторингу визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Екологічне прогнозування являє собою діяльність спеціально уповноважених органів, а також окремих підприємств, установ і організацій, спрямована на розробку прогнозних показників зміни стана навколишнього природного середовища.
Порядок реалізації даної функції регламентується ст. 22 цього ж Закону і визначає, що спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, що повинні враховуватися при розробці і виконанні програм і заходів, що стосуються економічного і соціального розвитку держави, у тому числі охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
3. Державний облік об'єктів, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища, а також ведення природноресурсових кадастрів - це урегульована законом діяльність спеціально уповноважених органів по урахуванню кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, а також обсягу, характеру і режиму їх використання.
Стаття 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що об'єкти, що негативно впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види і кількість шкідливих речовин, що надходять у навколишнє середовище, а також види і розміри фізичних впливів на нього підлягають державному урахуванню. Далі мова йде про те, що підприємства, установи й організації проводять первинний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно надають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік в цій галузі.
Стаття 23 Закону передбачає ведення державних кадастрів природних ресурсів для урахування кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру і режиму їх використання.
4. Екологічне інформування - це урегульована еколого-правовими актами діяльність спеціально уповноважених органів, що передбачає збір, обробку й обнародування відомостей, про екологічну (у тому числі радіаційну) обстановку в державі, і про стан захворюваності населення.
Стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, його органи на місцях, а також на інші спеціально уповноважені державні органи покладається щорічне підготування і надання Верховної Раді України національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в державі.
5. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища. Дана діяльність здійснюється спеціально уповноваженими органами з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки населення.
Організація стандартизації і нормування в галузі екології регламентується розділом 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Зокрема, ст. 32 визначає, що державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і являють собою поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги, що стосуються попередження шкідливого впливу забруднення навколишнього середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища і використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, встановленому законодавством України.
У свою чергу, система екологічних нормативів - це встановлювана спеціально уповноваженими органами сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, хімічного, біологічного та іншого шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища, що не викликає істотних змін у його якості і не сприяють погіршенню здоров'я людей. Ця система містить у собі такі елементи, передбачені ст. 33 Закону:
· нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично припустимий зміст шкідливих речовин у продуктах харчування);
· гранично допустимі викиди і скидання в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних чинників.
6. Екологічна експертиза. Дана функція здійснюється відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», а також до розділу 6 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Його ст. 26 визначає, що проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.
7. Контроль і нагляд в галузі охорони навколишнього природного середовища - це регламентована законодавством діяльність державних органів, що спрямована на перевірку дотримання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог екологічного законодавства.
У розділі 8 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначені форми екологічного контролю:
1) державний екологічний контроль;
2) громадський екологічний контроль;
Державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами всіх рівнів та їх виконавчо-розпорядницьких органів, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і його органами на місцях, а також іншими спеціально уповноваженими органами. Державному контролю підлягає використання й охорона всіх природних ресурсів, що знаходяться на території України.
Громадський контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів. Органи громадського контролю в галузі екології здійснюють свої функції відповідно до законодавства України.
6.4. Загальна характеристика діяльності громадських об’єднань у галузі охорони навколишнього середовища
Можливості громадян забезпечувати дотримання і захист своїх екологічних прав зростають при об'єднанні зусиль шляхом створення екологічних організацій, наділених більш широкими повноваженнями, чим окремі громадяни.
В Україні діє велика численність природоохоронних організацій. Найбільше значні з них:
· Українське товариство охорони природи;
· Українська екологічна академія наук;
· Національний екологічний центр;
· Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;
· Український екологічний фонд.
Повноваження громадських екологічних об'єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища передбачені рядом законодавчих актів. Але найбільше концентровано вони виражені в ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»:
· розробка і пропаганда своїх природоохоронних програм;
· створення громадських фондів охорони природи: за узгодженням із місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань виконувати роботи з охороні і відтворенню природних ресурсів, зберіганню і поліпшенню стану навколишнього природного середовища;
· брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
· проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;
· одержувати у встановленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми і заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
· виступати з ініціативою проведення республіканського і місцевих референдумів з питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;
· вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;
· подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об’єднань;
· брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ін.
Далі в статті повідомляється про діяльність громадських об’єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища: вона здійснюється відповідно до законодавства України на основі їхніх статутів.