Земельне законодавство встановлює, що користування землею може бути постійним і тимчасовим (оренда). Ст. 92 ЗК України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, що знаходиться в державній або комунальній власності, без встановлення терміна. Право постійного користування земельною ділянкою з земель державної або комунальної власності одержують лише підприємства, установи й організації, що належать до державної або комунальної власності.
Земельне законодавство України визначає підстави і порядок придбання права на землю громадянами і юридичними особами. Ст. 116 ЗК України передбачає, що громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передання земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Зазначена стаття також встановлює, що безкоштовна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у випадку:
· приватизації земельних ділянок, що знаходяться у користуванні громадян;
· одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій;
· одержання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм безкоштовної приватизації, визначених Земельним Кодексом України.
Надання у користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її у встановленому законом порядку.
Земельне законодавство України також передбачає можливість придбання громадянами і юридичними особами права власності і права користування земельними ділянками шляхом укладання цивільно-правових угод. Наприклад, ст. 127 ЗК України встановлює, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, що мають право на придбання земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до закону. Продаж земельних ділянок державної і комунальної власності громадянам і юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Порядок продажу земельних ділянок державної і комунальної власності громадянам і юридичним особам передбачений ст. 128 ЗК України. Відповідно до зазначеної статті продаж цих земельних ділянок провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни і юридичні особи, зацікавлені в придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) у відповідний орган виконавчої влади або сільську, селищну, міську раду. У заяві вказується бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення і її розмір. До заяви додаються:
· державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;
· план земельної ділянки і документ про її надання у випадку відсутності державного акта;
· свідчення про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Законодавством України передбачаються й інші підстави придбання земельних ділянок на праві власності і на правах користування громадянами і юридичними особами. Порядок здійснення зазначених дій регламентується відповідними нормами Земельного Кодексу України.
Земельне законодавство України встановлює основні права й обов'язки землекористувачів. Ст. 95 ЗК України передбачає, що землекористувачі, якщо інше непередбачено законом або договором, мають право:
· самостійно господарювати на землі;
· право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на зроблену сільськогосподарську продукцію;
· використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
· на відшкодування шкоди у випадках, передбачених законом;
· споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і спорудження.
Також зазначена стаття регламентує, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
У свою чергу, ст. 96 ЗК України визначає, що землекористувачі зобов'язані:
· забезпечувати використання землі по цільовому призначенню;
· додержуватися вимоги законодавства про охорону навколишнього середовища;
· своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
· не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів;
· підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі;
· своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
· додержуватися правила добросусідства й обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів і охоронних зон;
· зберігати геодезичні знаки, протиерозійні спорудження, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
Земельне законодавство України також регламентує підстави і порядок припинення права користування земельною ділянкою. Ст. 141 ЗК України встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
· добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
· вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним Кодексом України;
· припинення діяльності державних або комунальних підприємств, установ і організацій;
· використання земельної ділянки засобами, що суперечать екологічним вимогам;
· використання земельної ділянки не по цільовому призначенню;
· систематична несплата земельного податку або орендної плати.
В усіх вищевказаних випадках законодавством передбачений особливий порядок припинення права користування земельною ділянкою. Ці відношення достатньо детально регламентуються нормами Земельного Кодексу України.