У юридичному змісті надра являють собою частину земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і простирається до глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння.
З вищесказаного випливає, що надра не мають чітко позначеної нижньої межі, а простираються всередину до ядра Землі. Таким чином, утвориться конус, підставою якого є поверхня земної протоки в межах території України, заповнений органічними і неорганічними речовинами, що знаходяться у твердому, рідкому і газоподібному стані. На поверхні землі надра фактично стикаються з землею (наприклад, при здійсненні відкритої розробки вугілля).
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що правовий режим використання й охорони надр являє собою сукупність правових норм, що регламентують відповідне коло суспільних відносин по використанню, відтворенню й охороні надр.
В Україні відношення, пов'язані з використанням і охороною надр регламентуються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра й іншими актами законодавств України, що приймаються відповідно до вищевказаного. Основним законодавчим актом, що регулює зазначені відношення, є Кодекс України про надра, що має яскраво виражену цільову спрямованість, в основі якої - раціональне використання, відтворення й охорона надр, а також забезпечення комплексного підходу до вирішення багатьох питань, що виникають при регулюванні вищевказаної групи суспільних відносин.
Далі варто визначити, що являє собою державний фонд надр і державний фонд родовищ корисних копалин. Ст. 5 КпН України встановлює, що державний фонд надр містить у собі як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не вилучені для користування, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
У свою чергу, родовища корисних копалин являють собою накопичення мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водойм, що по кількості, якості й умовам залягання є придатними для промислового використання.
Також дається визначення техногенних родовищ корисних копалин, що являють собою місця, де накопичилися відходи видобування, збагачення і переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Таки родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванню і використанні продуктів переробки мінеральної сировини.
Всі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, складають Державний фонд родовищ корисних копалин, а усі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв даного фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр.
Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр. У свою чергу, Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
Однієї з основних складовою Державного фонду надр є корисні копалини. Корисні копалини по своєму призначенню підрозділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення (ст. 6 КпН України). Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного або місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань геології і використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, до корисних копалин загальнодержавного значення належать: природний газ; вугілля; пальні сланці; чорні і кольорові метали (наприклад, залізо, марганець, алюміній, магній, свинець, сурма і ряд інших); шляхетні метали (платина, золото, срібло); неметали (вогнетривка сировина, хімічна, агрохімічне сировина, гірничорудна сировина, сировина ювелірне, будівельне і т.д.); підземні і поверхневі води (мінеральні, прісні, промислові, мінеральні бруди та ін.); інертні гази (аргон, гелій, криптон, неон).
Вищевказана Постанова встановлює також Перелік корисних копалин місцевого значення, до числа яких належать: сировина для хімічної меліорації ґрунтів (вапняк, гіпс, сапропель та ін.); сировина для будівельного вапна і гіпсу (крейда, гіпс, вапняк та ін.); сировина для бутового каменю (граніт, мігматит, порфірит, туф і т.д.); сировина піщано-гравійне (черепашка, галька, гравій, пісок і т.д.); цегляно-черепична сировина (аргіліт, глина легкоплавка, сланець, суглинок та ін.).