Державне управління в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів здійснюється по басейновому принципу на основі державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів.
У відповідності зі ст. 13 ВК України, державне управління в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів здійснюють: Кабінет Міністрів, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради і їхні виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади й інші державні органи відповідно до законодавства України. Такими спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів є: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, орган виконавчої влади по водному господарству, орган виконавчої влади з питань геології і використання надр, їхні органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.
Основними функціями управління в галузі використання й охорони вод є:
1) контроль за використанням і охороною вод і відтворенням водних ресурсів;
2) державний облік вод, державний водний кадастр;
3) стандартизація і нормування в галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів.
Доцільно роздивитися кожну з перерахованих вище функцій.
1. Контроль за використанням і охороною вод і відтворенням водних ресурсів. У відповідності зі ст. 18 ВК України, контроль за використанням і охороною вод і відтворенням водних ресурсів складається в забезпеченні дотримання всіма юридичними і фізичними особами вимог водного законодавства. Цей контроль ділиться:
1) на державний - здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України;
2) громадський - здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, спеціально затвердженим уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.
2. Державний облік вод. Державний водний кадастр. Ст. 24 ВК України визначає, що задачею державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на підставі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами і розробляються заходи щодо раціонального використання й охорони вод, а також відтворення водних ресурсів.
Державний облік вод здійснюється в трьох напрямках:
1. Облік водокористування - з метою систематизації даних про забір і використання вод, скиданнях відпрацьованих вод і забруднюючих речовин, наявності систем зворотного водопостачання і їхньої потужності, а також діючих систем очищення стічних вод і їхньої ефективності. Державний облік й аналіз стана водокористування здійснюється шляхом подачі водокористувачами звітів державним органам водного господарства. Форма звітів, порядок їх заповнення і періодичність надання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади по водному господарству і за узгодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.
2. Облік поверхневих вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології, шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод відповідно до програми, що затверджується даним органом, за узгодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і органом по водному господарству.
3. Облік підземних вод здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр, спостерігаючи за кількісними і якісними характеристиками підземних вод відповідно до програми, затвердженої зазначеним органом, за узгодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів.
Стаття 28 ВК України регулює порядок ведення державного водного кадастру. Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод і визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний водний кадастр ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по водному господарству, органом із питань геології і використання надр і органом із питань гідрометеорології в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Стандартизація і нормування в галузі використання й охорони вод і відтворення водних об'єктів. Зазначена функція здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом прийняття комплексу взаємозалежних нормативних документів, що визначають взаємозалежні вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню (ст. 33 ВК України).
До системи стандартів у сфері питної води та питного водопостачання (ст. 27 закону «Про питну воду та питне водопостачання») входять державні стандарти України та міжнародні стандарти, що визначають:
· державний стандарт на питну воду;
· державний стандарт на фасовану питну воду;
· методи, методики і засоби контролю та оцінки якості питної води.
Нормативні документи по стандартизації в галузі використання й охорони вод, відтворення водних ресурсів розробляються і затверджуються в порядку, що встановлюється законодавством.
Керуючись положеннями, закріпленими у ст. 35 ВК України, варто визначити, що в галузі використання й охорони вод, а також відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:
· нормативи екологічної безпеки водокористування;
· екологічний норматив якості води водних об'єктів;
· нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;
· галузеві технологічні нормативи створення речовин, що скидаються у водні об'єкти;
· технологічні нормативи використання води.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання й охорони вод і в галузі відтворення водних ресурсів.
11.5. Відповідальність за порушення законодавства про водні ресурси
Порушення вимог водного законодавства спричиняє за собою застосування до правопорушника мір дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні (ст. 110 ВК):
· у самовільному захопленні водних об'єктів;
· забрудненні і засміченні вод;
· порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду;
· руйнації русел рік, струмків і водотоків, порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва й експлуатації автотрас, залізниць та інших інженерних комунікацій;
· введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруджень або устроїв належної потужності;
· недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
· самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, шпар);
· порушенні правил ведення державного обліку вод або перекручуванні або внесенні недостовірних відомостей у документи державної статистичної звітності;
· ушкодженні водогосподарчих і гідрометричних споруджень і устроїв, порушенні правил експлуатації і режимів їхньої роботи;
· незаконному створенні систем скидання відпрацьованих вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливальну каналізацію, а також несанкціонованому скиданні відпрацьованих вод;
· використанні земель водного фонду не по призначенню;
· неподанні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
· відмові від надання (приховування) проектної документації і висновків, що стосуються якості підприємств, споруджень та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, що приймали об'єкт в експлуатацію;
· порушенні правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення і засмічення та ін.
Законодавством України передбачена також адміністративна відповідальність за таке порушення вимог водного законодавства:
· порушення права державної власності на води (ст. 48 КУпАП);
· порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП);
· порушення правил охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУпАП);
· порушення правил водокористування (ст. 60 КУпАП);
· пошкодження водогосподарчих споруджень і будівництв, порушення правил їхньої експлуатації (ст. 61 КУпАП);
· невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами (ст. 62 КУпАП);
· експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруджень, не забезпечених рибозахисним устаткуванням (ст. 861 КУпАП);
· перевищення лімітів і нормативів використання природних ресурсів (ст. 912 КУпАП);
· невиконання законних розпоряджень або розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної і ядерної безпеки (ст. 1885 КУпАП).
Поряд із вищевказаними мірами відповідальності порушника можуть піддати кримінальному стягненню. Така відповідальність наступає за вчинення таких дій:
· за порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);
· незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);
· приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);
· порушення правил охорони вод (ст. 248 КК);
· забруднення моря (ст. 249 КК);
· незаконне заняття рибним, тваринним або іншим водним видобувним промислом (ст. 255 КК);
· проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 256 КК);
· проектування або експлуатація споруджень без систем захисту навколишнього природного середовища (ст. 259 КК);
· порушення правил безпеки під час проведення робіт із підвищеною небезпекою (ст. 278 КК);
· порушення на виробництві правил хімічної і біологічної безпеки (ст. 279 КК).
Законодавством України також передбачена цивільно-правова відповідальність за порушення вимог водного законодавства. Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні фізичні і юридичні особи й особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення вимог водного законодавства, у розмірах і порядку, встановленому законодавством України.
Суперечки з питань використання й охорони вод, відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами екології і природних ресурсів, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або господарським судом у порядку, встановленому законодавством (ст. 109 ВК України). У якості позивачів виступає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, орган по водному господарству і їхні органи на місцях. Вони звільняються від сплати державного збору в справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, заподіяних порушенням водного законодавства.
Суперечки з питань використання й охорони вод, що виникають з іноземними державами, а також між іноземними юридичними особами, громадянами і власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України.